УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Дорчинець С.Г., судців - Машкаринця М.М., Дідика В.М., з участю прокурора - Сирохман Л.І. засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 на вирок Хустського районного суду від 6 грудня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, громадянина України,-
засуджено за ст.128 КК України до обмеження волі на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 повідомляти органи
кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або
навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої
системи.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового відділу Хустської РДА 1055, 26 грн. у відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3
Справа: № 11-136/07
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 21 вересня 2006 року о 23-ій годині 30 хвилин, знаходячись на сходах до кафе-бару „У Лемака" в с. Кошелево Хустського району схопив двома руками потерпілого ОСОБА_3 за плечі, потягнув на себе і відпустив. Внаслідок цих дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 впав на сходи і отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості.
В апеляції представник потерпілого адвокат ОСОБА_2 порушує питання про скасування судового рішення щодо ОСОБА_1, посилаючись на те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1, промову прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, при обставинах, вказаних у вироку, повністю доведена зібраними у справі і перевіреними судом доказами, зокрема, показаннями самого засудженого, даними ним як під час провадження в справі досудового слідства, так і в судовому засіданні, з яких вбачається, що 21 вересня 2006 року приблизно о 23-й годині 30 хвилин він намагався піднятися по сходах до кафе-бару „У Лемака" в с. Кошелево Хустського району. Перед ним, на сходах, стояв потерпший ОСОБА_3 і перешкоджав йому у цьому. Тому він схопив ОСОБА_3 за плечі, потягнув на себе і відштовхнув його. ОСОБА_3 впав на сходи і вдарився спиною у східці (а.с, а.с. 66-67,102).
Вказані обставини стверджені і показаннями потерпшого ОСОБА_3 (а.с, а.с.20-21,103), свідків ОСОБА_4 (а.с.22-23), ОСОБА_5 (а.с.24-25), ОСОБА_6 (а.с.26-27), ОСОБА_7 (а.с.28-29), ОСОБА_8 (а.с.30-31), ОСОБА_9 (а.с.32-33).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №620 від 11 жовтня 2006 року у потерпілого ОСОБА_3 при його медосвідуванні виявлені тілесні ушкодження у вигляді травматичного вивиху акромеального кінця правої ключиці, садна в ділянках ока, верхньої губи, правого плечового суглобу.
Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дій твердого тупого предмету по механізму удару та ковзання і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
За таких обставин, як органом досудового слідства, так і судом першої інстанції суспільно небезпечні дії ОСОБА_1 за ст.128 КК України кваліфіковано правильно, як заподіяння ним потерпілому необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Посилання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 у апеляції на те, що як органом досудового слідства, так і судом помилково кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ст.128 КК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ні під час провадження в справі досудового слідства, ні в судовому засіданні не здобуто доказів того, що ОСОБА_1 скоєно хуліганство.
Судом достовірно встановлено, що тілесне ушкодження середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_1 заподіяв внаслідок злочинної недбалості, тобто не передбачав можливості настання вказаної шкоди для здоров'я потерпілого, але повинен був і міг передбачити це.
Посилання апелянта на те, що потерпілого ОСОБА_3 вдарив і громадянин ОСОБА_10 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовані показаннями ОСОБА_3 на досудовому слідстві (а.с, а.с.20-21), показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с, а.с. 26-30).
Твердження представника потерпілого у апеляції про те, що як ОСОБА_1, так і ОСОБА_10 грубо порушували громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать зібраним у справі доказам, зокрема, показанням засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
В судовому засіданні суду першої інстанції потерпший ОСОБА_3 не заперечував правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.128 КК України (а.с.103).
За таких обставин апеляційний суд вважає, що посилання представника потерпілого в апеляції на те, що висновки суду, вказані у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону не підтверджуються зібраними у справі доказами.
З врахуванням тих обставин, що ОСОБА_1 в судовому засіданні свою винність визнав повністю, суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, як ніким не оспорювалися. Проти такого порядку дослідження доказів не заперечив і потерпший ОСОБА_3 (а.с.102).
Покарання шодо ОСОБА_1 судом призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та обставин, що пом'якшують покарання.
З врахуванням наведеного покарання призначено необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
апеляцію представника потерпшого - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Хустського районного суду від 6 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.