СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
05 вересня 2007 року |
Справа № 2-29/4366-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Горошко Н.П.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Сироватський Олександр Сергійович, довіреність № б/н від 22.08.07, Відкрите акціонерне товариство "Кримпобутрадіотехніка";
представник відповідача, ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
представник відповідача, не з'явився, Ялтинське дочірнє підприємство "Побутрадіотехніка" відкритого акціонерного товариства "Кримпобутрадіотехніка";
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кримпобутрадіотехніка" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від ІНФОРМАЦІЯ_2 року у справі №2-29/4366-2007
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримпобутрадіотехніка" (вул. Київська, 125а,Сімферополь,95000)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
Ялтинського дочірнього підприємства "Побутрадіотехніка" відкритого акціонерного товариства "Кримпобутрадіотехніка" (АДРЕСА_2)
про визнання недійсним договору оренди.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Кримпобутрадіотехніка” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів: 1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 2. Ялтинського дочірнього підприємства “Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка” про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення площею 57,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між Ялтинським дочірнім підприємством “Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка” та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що власником майна за спірним договором є Відкрите акціонерне товариство “Кримпобутрадіотехніка”, яке у свою чергу не укладало спірний договір та не давало згоду на його укладення, у зв'язку з чим спірний договір не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач посилався не те, що спірний договір нотаріально не посвідчений, що у свою чергу робить його нікчемним.
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував з тих підстав, що Ялтинське дочірнє підприємство “Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка” має право укладати угоди, не пов'язані з відчуженням майна, що знаходиться у нього в оперативному управлінні, від свого імені та без згоди на це позивача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашлвілі О.І.) від ІНФОРМАЦІЯ_2 року у справі № 2-29/4366-2007 відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Кримпобутрадіотехніка" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1; Ялтинського дочірнього підприємства "Побутрадіотехніка" Відкритого акціонерного товариства "Кримпобутрадіотехніка" про визнання недійсним договору оренди.
Не погодившись з рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство "Кримпобутрадіотехніка" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що прийняте рішення є незаконним, необгрунтованим і суперечить чинному законодавству України.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, у зв'язку з відпусткою, у складі колегії було замінено суддю Щепанську О.А. на суддю Борисову Ю.В.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_4 року між Ялтинським дочірнім підприємством “Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, укладений договір оренди нежитлових приміщень площею 57,6 кв.м., розташованих у АДРЕСА_2 (код 61-12), (а.с. 12-16 далі договір).
Відповідно до пункту 3.2 договору, розмір орендної плати складає 500,00 грн. з урахування ПДВ на місяць.
Розділом 4 договору встановлено, що строк договору складає 10 років, та діє до ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
На момент укладення спірного договору діяв Цивільний Кодекс УРСР. Орендні правовідносини регулювалися главою 25 “Майновий найом”.
Згідно статті 58 Цивільного кодексу України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином відсутні підстави вважати спірний договір нікчемним відповідно до частини 220 Цивільного кодексу України.
Пунктами 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України та Господарського Кодексу України, встановлено, що щодо цивільних та господарських відносин, які виникли до вступу у силу вказаних кодексів, положення Цивільного Кодексу України та Господарського Кодексу України застосовуються до тих прав та обов'язків, які виникли або продовжують існувати після вступу у силу цих кодексів.
Як вбачається договірні відносини між сторонами виникли на підставі договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_4 року і продовжують існувати після набрання чинності Цивільного Кодексу України та Господарського Кодексу України, а тому до них слід застосовувати положення цих Кодексів щодо найму.
Згідно статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до змісту статті 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 3 від 28.04.1978 року, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Як було встановлено з матеріалів справи, відповідно до наказу Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка” від 22.05.2002 року № 21 Ялтинська філія “Кримпобутрадіотехніка” перетворена в Дочірнє підприємство “Кримпобутрадіотехніка” з правом юридичної особи та виділенням на самостійний баланс.
Зміст цього наказу відображений в пункті 1.1 статуту Ялтинського дочірнього підприємства “Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка”(ах. 41-52).
Відповідно до пункту 1.3 статуту, Ялтинське дочірнє підприємство “Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка” є юридичною особою, має самостійний баланс.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що підприємство може від свого імені укладати договори, вчиняти будь-які незаборонені законом цивільно-правові угоди, придбавши майнові права та нести обов'язки.
Пунктом 1.6 статуту встановлено, що підприємству передано в оперативне управління майно Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка”. Підприємство здійснює користування майном, що знаходиться у нього в оперативному управлінні, відповідно до закону та цілям своєї статутної діяльності. Розпорядження майном здійснюється з письмового дозволу Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка”.
Відповідно до розділу 3 статуту, Ялтинське дочірнє підприємство “Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка” має право самостійно укладати договори, контракти та інші правочини не заборонені законом, сума яких не перевищує 5000,00 грн.; реалізовувати державі, підприємствам, установам, організаціям, кооперативам, товариствам, громадянам, обмінювати або надавати в оренду, надавати безоплатно або в тимчасове користування споруди та обладнання, матеріальні цінності та ресурси, а також у необхідних випадках списувати їх з балансу.
Відповідно до статі 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.
Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.
Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Згідно статтею 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Суд першої інстанції встановив, що позивач, як власник майна за спірним договором, не вилучав це майно у Ялтинського дочірнього підприємства “Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка”, що по своїй суті є першим заходом припинення порушення, у разі його наявності, з боку особи, у якої таке майно знаходиться в оперативному управлінні.
Враховуючи наведені положення статуту відповідача, щодо правового режиму користування, майном, що знаходиться у нього в оперативному управлінні, наведені норми Господарського кодексу України, та зміст правоздатності юридичної особи (стаття 91 Цивільного кодексу України), суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання позивача на порушення його прав власника не відповідає дійсності, оскільки спірний договір не яким чином не позбавляє позивача права розпоряджатися майном за спірним договором, оскільки спірний договір не є за своєю природою та видом, право чином, направленим на відчуження майна та відповідно, не має наслідком перехід права власності.
При цьому суд першої інстанції також зазначив, що спірний договір, не яким чином не позбавляє позивача, використовувати своє право власності на майно за спірним договором, зокрема відчужувати, передавати в заставу, дарувати.
Зі змісту спірного договору вбачається, що його сторони домовилися, щодо усіх істотних умов, передбачених законом для договорів найму, таких як: строк договору, сум орендної плати та строки її сплати, порядок передачі та повернення майна.
Укладаючи спірний договір, Ялтинське дочірнє підприємство “Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства “Кримпобутрадіотехніка” цілком відповідно до статуту та закону використало своє право на укладення договору.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов не підлягає задоволенню, а спірний договір цілком відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим відІНФОРМАЦІЯ_2 року у справі № 2-29/4366-2007 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кримпобутрадіотехніка" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді Н.П. Горошко
Ю.В. Борисова