УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем україни
16 травня 2009 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої -судді Мельничук Н.М.
суддів Михайловського В.І.,
Ткаченка В.Л. прокурора Філя С. В.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Цим вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, судимий:
вироком Олевського районного суду від 25 квітня 2006 року за ст. ст. 185 ч.3, 75, 76 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців,
засуджений: за ст. 185 ч.2 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано до вказаного покарання покарання за попереднім вироком Олевського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2006 року та остаточно призначено засудженому ОСОБА_2 покарання у виді 3(трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Справа № 11-441 Головуючий у суді 1-ї інстанції
Категорія ст. 185 ч.2 ЗОхрімчук І. Г.
КК України Доповідач Михайловський В.І.
Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахується з 13.05. 2008 року.
Речові докази у вигляді металевої пластини з двома скобами, частину металу сірого кольору вирішено знищити.
Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_2 31 грудня 2007 року близько 22-ї години проник в автомобіль ВАЗ -2107 по вул. Центральній, 66 с. Кам’янка Олевського району, звідки таємно викрав шкіряну сумочку вартістю 320 гривень, в якій знаходилися гроші в сумі 2900 грн., 10 талонів на бензин марки А-95 на 100 літрів на загальну суму 515 гривень, а також документи на ім’я ОСОБА_4, а саме паспорт громадянина України, ідентифікаційний код на посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС, технічний паспорт на вказаний автомобіль та посвідчення водія автомобіля, посвідчення депутата місцевої Ради, кредитну картку банку „Аваль", заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 3735 грн.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок Олевського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2009 року та пом’якшити призначене за ст. 185 ч.2 КК України покарання, оскільки санкція вказаного закону зазнала змін, а суд першої інстанції не врахував пом’якшуючих обставин. Засуджений ОСОБА_2 просить врахувати те, що він визнав вину, розкаявся за вчинений злочин та відшкодував заподіяну шкоду потерпілому.
Також засуджений вважає безпідставним застосування до нього судом вимог ст. 71 КК України, оскільки під час іспитового строку у 2006-2007 роках до нього мала б бути застосована амністія - акт Президента України, а тому попередня судимість повинна бути погашена. Суд першої інстанції, на думку апелянта, не міг об’єднувати в одне провадження два вироки, зазначені обставини вплинули на правильність винесення вироку та призначення кінцевого виду та розміру покарання.
Заслухавши доповідача по справі, висновок прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію з доповненнями з вищенаведених мотивів, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, суд вважає, що апеляція з доповненнями засудженого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_2 в таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно обгрунтований на перевірених в суді доказах. Ці висновки суду ніким із можливих апелянтів не оспорюються.
Дії засудженого ОСОБА_2 за ст. 185ч.2 КК України кваліфіковані правильно, він визнав встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та не оспорює висновків суду з цього приводу, а також юридичної кваліфікації його дій.
Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та всіх обставин справи, у тому числі й тих, на які є посилання в апеляції. Судом враховано, що ОСОБА_2 характеризується з негативної сторони, суспільно -корисною працею не займається, як особа схильний до вчинення корисливих злочинів, новий злочин вчинив під час іспитового строку, визначеного судом за попереднім вироком за вчинення тяжкого злочину, матеріальну шкоду потерпілому фактично не відшкодував.
З урахуванням зазначених обставин справи та даних про особу ОСОБА_2, суд першої інстанції обгрунтовано призначив йому вид і розмір покарання у межах санкції ст. 185 ч.2 КК України.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 був засуджений вироком Олевського районного суду від 25 квітня 2006 року за ст. ст. 185 ч.3, 75, 76 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, під час іспитового строку вчинив новий злочин, у зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно застосував вимоги ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за попереднім вироком до покарання, призначеного за ч. 2 ст. 185 КК України.
У цьому зв’язку апеляційний суд не погоджується з доводами засудженого про те, що суд першої інстанції, у даному випадку, безпідставно об’єднав покарання за двома окремими вироками, застосувавши ст. 71 КК України. Необгрунтовані також і його посилання щодо необхідності застосування за минулі роки амністій та погашення судимості за попереднім вироком від 25 квітня 2006 року.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає вирок суду від 22.04.2009 року щодо засудженого ОСОБА_2 законним та обгрунтованим, а тому не знаходить підстав для його зміни або скасування навіть при наявності таких пом’якшуючих обставин як визнання вини, каяття та часткове відшкодування збитків, на які посилався в своїй апеляції засуджений.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляцію з доповненнями засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Олевського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2009 року щодо нього - без зміни.