справа № 22-3651/09 Головуючий у 1 інстанції - Клочко І.B.
Доповідач - Білич І.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Білич І.М..
суддів: ' Коротуна В.М., Євтушенко О.І.
при секретарі: Тороп Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Київська нерухомість « про стягнення коштів сплачених за нікчемним договором.
встановила:
У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення коштів сплачених за попереднім договором в сумі 15100 гривень. Посилаючись на те , що основний договір купівлі - продажу квартири не був укладений так як у відповідача не було правовстановлюючих документів на квартиру і квартира була розташовано не у обумовленому місці за попереднім договором.
У ході судового розгляду позивачем була збільшена сума стягнення відшкодування. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено у повному обсязі.
Ухвалою того ж суду від 21 січня 2009 року заочне рішення суду було скасовано , справа призначена до судового розгляду.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2009 року ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу , де ставив питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановления нового про задоволення заявлених вимог. Посилаючись на те , що рішення районного суду є незаконним та необгрунтованим та постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін що з'явилися у судове засідання , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову районний суд виходив з того, що при підписанні Попереднього договору та угоди № 1 до нього , позивач знав про те, що вищевказана квартира буде продана йому на підставі договору уступки майнових прав на неї. А діючими нормами ЦК не вимагається нотаріальне посвідчення договору уступки. За таких обставин суд вважав , що форма попереднього договору відповідає вимогам закону, а саме укладена у письмовій формі.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір , сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір у майбутньому на умовах , встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, установленій для основного договору.
Статтею 657 ЦК України визначено , що договір купівлі продажу земельної ділянки єдиного майнового комплексу , житлового будинку ( квартири ) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як вбачається із матеріалів справи , 02 січня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений попередній договір за яким сторони домовились у строк до 12 лютого 2007 року укласти основний договір купівлі - продажу нерухомості , що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , квартира загальною площею 45, 5 кв.м.
Згідно п.2.3 Попереднього договору під час його підписання позивач ( покупець ) передав , а відповідач (продавець) отримав 15100 гривень ( що еквівалентно 3 тисячі доларів США).
За таких обставин , судова колегія вважає , що у матеріалах справи відсутні документи , що свідчать про укладення між сторонами по справі договору уступки майнових прав .
Факт отримання відповідачем по справі зазначених позивачем коштів підтверджується також рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2007 року , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2008 року.
Згідно п. 4.1 попереднього договору у разі не укладення основного договору у визначений строк згідно умов Попереднього договору з причин , які залежать від продавця, продавець зобов'язується повернути покупцю суму п.2.3 цього попереднього договору , а також ( крім цього ) сплатити покупцю неустойку (траф) у розмірі 100% суми п. 2.3 попереднього договору.
Судова колегія вважає , що відповідачем у ході судового розгляду не надано доказів , які б підтвердили його пояснення та посилання , що угода не була укладена з вини позивача. А тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказами. За таких обставин постановлене судове рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи те , що судом першої інстанції та апеляційної з'ясовані та витребувані всі необхідні матеріали по справі з урахуванням діючих норм права , апеляційний суд вважає можливим постановити нове рішення.
Враховуючи обставини по справі апеляційний суд приходить до висновку , що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково на суму 15100 гривень виходячи з тексту попередньої угоди , що свідчить про внесення позивачем саме суми в зазначеному вище розмірі у гривневому еквіваленті, що становила на момент внесення 3 тисячі доларів США.
Також у відповідності до вимог с 88 ЦПК України на користь позивача відлягають відшкодуванню судові витрати понесені ним при подачі позову до суду та апеляційної скарги на загальну суму 327 гривень.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 309 , 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2009 року скасувати та постановити нове наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 15100 гривень та понесені судові витрати у розмірі 327 гривень.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.