11-493

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді. Лєгуєнко О.В.

суддів: Семопядний В.О. Косенко Л.М.

за участю прокурора Тимченко СВ.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області якою відмовлено в задоволенні подання Софіївської ВК № 45 про застосування амністії відносно засудженого ОСОБА_2 за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2009 року.

Цією постановою щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецька, Луганської області, громадянина України, інваліда 2 групи, судимого -02 червня 2006р Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі,

відмовлено в задоволенні подання Софіївської ВК № 45 про застосування амністії відносно засудженого ОСОБА_2

22 січня 2009р до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшло подання на засудженого ОСОБА_2 про застосування до останнього п. «г» ст.1, ст.2 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008р

Постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області в задоволенні подання Софіївської ВК № 45 про застосуванні амністії щодо ОСОБА_2 відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що за час відбування покарання тільки на протязі 2008р до ОСОБА_2 начальником установи було накладено більш 10 стягнень.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду і звільнити його від подальшого відбування покарання згідно Закону України «Про амністію» від 12.12.2008р так як порушення за які на нього були накладені стягнення не є злісними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора який не підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_2. не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 133 КВК України злісним порушником установленого порядку відбування покарання є засуджений, який не виконує законних вимог адміністрації, необгрунтовано відмовляється від праці (не менш як три рази протягом року); припинив роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів; вживає спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинив дрібне хуліганство; систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, а також вчинив протягом року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови, якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи на протязі 2008р до засудженого ОСОБА_2 більш аніж 3 разів накладались стягнення за порушення режиму відбування.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008р амністія до таких осіб не застосовується.

Отже доводи ОСОБА_2 про безпідставне відмовлення до нього Закону України «Про амністію» не ґрунтуються на вимогах закону.

Підстав для скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2009 року щодо нього - без зміни.