Справа №22ц-1459, 2009р. Головуючий в 1-й інстанції Дорошинська В.Е.

Категорія: 27 Доповідач - Капітан І.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року травня місяця "20" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Капітан І.А.

Суддів: Цуканової І.В., Полікарпової О.М.

при секретарі - Жегуліній A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 01 квітня 2009 року

за позовом

Акціонерного комерційного банку «Форум»

до

ОСОБА_2,

ОСОБА_1

про визнання правочину недійсним,

встановила:

У січні 2009 року Акціонерний комерційний банк «Форум» (далі - Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним.

Посилаючись на те, що 28 листопада 2005 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ним та ОСОБА_2 було укладено договір застави належного останній майна, зокрема: жарочні шафи у кількості двох штук, тістозамісювач залізний, водонагрівач побутовий; однак, в порушення даного договору, без згоди Банку, ОСОБА_2, в рахунок погашення свого особистого боргу, здійснила відчуження вказаного майна на користь ОСОБА_1 за актом приймання-передачі, Банк просив суд визнати даний правочин недійсним.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 1 квітня 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

В письмових запереченнях Банк, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та — законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд І інстанції виходив з того, що при відчуженні заставленого майна на підставі акту приймання-передачі ОСОБА_2 порушила вимоги ч.2 ст.58б ЦК України та ст. 17 Закону України «Про заставу», що є підставою для визнання цього акту недійсним.

Проте зазначеного висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення по справі нового рішення.

Як свідчать матеріали справи і це встановлено судом І інстанції, 28 листопада 2005 року Банк і ОСОБА_2 уклали кредитний договір №309/05/11-KNa /а.с.8-10/. В забезпечення виконання даного договору ОСОБА_2 передала в заставу Банку належне їй майно, зокрема: жарочні шафи, тістозамісювач, водонагрівач /а.с. 17-18/. Заставлене майно зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна /а.с.54/. За актом приймання-передачі /а.с. 19/ ОСОБА_2 передала ПП ОСОБА_1 вищевказане майно в рахунок погашення грошового боргу. Згідно судового наказу від 30 березня 2007 року з ОСОБА_2 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором на загальну суму 10 330, 73грн. /а.с. 14/. Згідно акту державного виконавця від 20 липня 2007 року майно, на яке можливо звернути стягнення, у ОСОБА_2 відсутнє /а.с. 16/. Дані про те, що Банк звертався до суду з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно, в матеріалах справи відсутні. До теперішнього часу заставлене майно рахується в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у зв'язку з непогашенням ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Право на захист у контексті глави 3 розділу І ЦК України розглядається як суб'єктивне цивільне право, яке виникає в особи в разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів. Положення ст. 16 ЦК України закріплюють право учасників цивільного обороту захищати свої права, у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку не підлягають задоволенню, оскільки, встановлені судом обставини підтверджують, що при збереженні реєстрації заставленого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, та передачі ОСОБА_2 цього майна ОСОБА_1 за актом приймання-передачі будь-які негативні наслідки для Банку не наступили, належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вчиненою відповідачами дією було порушено, невизнано або оспорено право Банку на звернення стягнення на заставлене майно, позивач суду не надав, а обраний ним спосіб захисту порушеного права, спрямованого на стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, не відповідає способу, встановленому договором або законом.

Також, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати недійсними документи, які за своїм змістом не є правочинами, зокрема, акт приймання-передачі, що є предметом спору.

Керуючись ст.ст. 16, 202 ЦК України, ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 1 квітня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства банку «Форум» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.