АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1224/2009 рік. Головуючий по 1 інстанції Смоляр О.А.
Категорія 44
Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2009 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В.., Скіця М. О.
при секретарі: Кияниченко Л.С.
позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилою площею, -
встановила:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що на підставі протоколу № 5 агрофірми імені Крупської с Яснозір’я Черкаського району від 31 травня 1995 року йому було виділено для проживання жилий будинок АДРЕСА_1 В даному будинку зареєстровані він, його колишня дружина ОСОБА_4 та їх діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 14 жовтня 2004 року шлюб між ними, позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 розірвано, після чого відповідачка з дітьми залишила жилий будинок і більше з того часу в ньому не проживає. Майна відповідачів в жилому будинку також не має. Так як відповідачі без поважних причин не проживають в даному жилому будинку більше шести місяців, то просив суд визнати їх такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1, Черкаського району.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 березня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 березня 2009 року скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та постановити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки грунтується на повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 Черкаського району, суд першої інстанції’ прийшов до правильного висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що відповідачі без поважних причин не проживали в даному будинку більше шести місяців, а причини їх не проживання в даному жилому будинку були викликані поважними причинами, - створення позивачем умов неможливих для спільного проживання після розірвання шлюбу.
Відповідно до протоколу № 5 агрофірми імені Крупської с Яснозір’я, черкаського району від 31 травня 1994 року ОСОБА_3 виділено для проживання жилий будинок по АДРЕСА_1. В даний будинок була поселена і проживала сім’я ОСОБА_3 в складі позивача та членів його сім’ї, відповідачів по справі ОСОБА_4, ОСОБА_6 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_5 14 жовтня 2004 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано. Позивач ОСОБА_3 створив неможливі умови для проживання бувшій дружині з дітьми в даному жилому приміщенні, в зв’язку з чим вони тимчасово вимушені були проживати на квартирі в іншому місці.
На момент виникнення даних правовідносин будинок належав агрофірмі імені Крупської, позивач являвся наймачем даного жилого будинку, а відповідачі членами його сім’ї, а тому спірні правовідносини регулювались нормами житлового законодавства. Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення на протязі шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжений наймодавцем, а в разі спору — судом. Відповідно до Основ житлового законодавства Української РСР може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.
ОСОБА_4 та їхні діти іншого жилого приміщення не мають, тимчасово приживають на квартирі. Проживати у будинку АДРЕСА_1 вони не можуть з поважних причин, так як позивач створив умови неможливі для їх спільного проживання.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. В наданих позивачем доказам відсутності відповідачів по місцю проживання не зазначено причини їх не проживання, а тому ОСОБА_3 не доказав відсутності відповідачів по місцю їх проживання більше шести місяців без поважних причин.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи не відповідають дійсності. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам і визначених відповідно до них правовідносинам та наданим сторонами доказам. Доводи апелянта носять суб’єктивний характер, не обгрунтовані на законі, не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції’.
Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Судом першої інстанції при вирішенні даного спору невірно було застосовано норму матеріального права, ст. 405 ЦК України, а не ст. 71 ЖК України, так як на момент виникнення спору в суді позивач був наймачем даного будинку, а власником його став шляхом приватизації’ після постановления судом заочного рішення, яке в подальшому було скасовано. Але невірне застосування норми матеріального права висновків суду не спростовує та не змінбює його по суті. При таких обставинах апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 березня 2009 року відхилити, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції’ набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.