Апеляційний суд міста Києва 03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2-а
Справа № 11-а-920/2009р. Головуючий у 1 інстанції Шибко Л.В.
Категорія ст. ст. 189 ч.2, 186 ч.2 КК України
Доповідач Ноздряїсов В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2009 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ
Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - Стрижко С. І.
суддів - Мороз І.М., Ноздрякова В.М.
прокурора - Паламадяла І.П.
захисників - ОСОБА_1
засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією
прокурора, який приймав участь у розгляді справи на постанову Шеіченківського
районного суду м. Києва від 12 березня 2009р.
вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2008 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджений за ст. 189 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
З застосуванням ст. 76 КК України
За ст. 355 ч.2 КК України він виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.
Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі і за ст. 189 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 357 ч.3 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань на 5 років позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
Застосована ст. 76 КК України.
За ст. 355 ч.2 КК України він виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.
Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.
На вирок прокурором, який приймав участь у розгляді справи, подана апеляція, в якій поставлене питання про погіршення становища засуджених -визнання їх винними і у скоєнні злочину передбаченого ст. 355 ч.2 КК України, призначенні покарання у вигляді реального позбавлення волі шляхом постановления нового вироку.
Постановою попереднього розгляду справи Апеляційного суду м. Києва від З лютого 2009 року справа була повернута до районного суду, у зв’язку з тим, що один із протоколів судового засідання за 22 жовтня 2008 року не підписаний головуючим по справі, а також у зв’язку з тим, що прокурор ставлячи питання про скасування вироку в частині виправдання засуджених за ст. 355 ч.2 КК України і постановления обвинувального вироку за цією статтею, не вказав в чому полягає незаконність виправдання та не навів доводів в обгрунтування своєї позиції, тобто Апеляційний суд визнав, що апеляція не відповідає вимогам ст. 350 КПК України.
Постановою районного суду від 10 лютого 2009 року, апеляція прокурора залишена без руху, наданий 7 денний строк для усунення недоліків.
У зв’язку з невиконанням вказівки районного суду, постановою суду від 12 березня 2009 року апеляція прокурора визнана такою, що не підлягає розгляду.
В апеляції прокурор просить постанову районного суду від 10 лютого 2009 року і від 12 березня 2009 року скасувати, оскільки вони постановлені по надуманим підставам, визнати апеляцію прокурора такою, що підлягає розгляду, запропонувати Шевченківському суду м. Києва виконати вимоги ст. 351 КПК України.
Розглянувши матеріали справи, апеляцію, вислухавши прокурора, підтримавшего апеляцію, засуджених і в їх інтересах адвоката, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Згідно п.4 ст. 350 КПК України в апеляції крім інших питань повинна бути вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку та доводи на її обгрунтування.
Ці вимоги закону прокурором в частині вимог про скасування вироку в частині ст. 355 ч.2 КК України не виконані.
З тексту вироку видно, що суд мотивував своє рішення в частинні виправдання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ст. 355 ч.2 КК України. Прокурор же, ставлячи питання про скасування вироку в цій частині і постановления нового вироку, не вказав в чому полягає незаконність виправдання та не навів доводів в обгрунтування своєї позиції. Вказівка лиш на те, що обвинувачення за ст. 355 ч.2 КК України підтверджується наявними у справі доказами, не відповідає вимогам ст. 350 КПК України.
В чому полягають покази потерпілого ОСОБА_4 і яким чином вони спростовують висновок суду, в апеляції не вказано.
З матеріалів справи видно, що постанова районного суду від 10 лютого 2009 року була направлена в прокуратуру у той же день (т.2 а.с. 275) і зареєстрована в прокуратурі 11.02.2009 року, але, як слід зрозуміти з тексту апеляції прокурора вказівка суду не виконана з принципових міркувань, оскільки ці вказівки суду на думку прокурора є надуманими.
Така позиція прокурора не відповідає вимогам закоку. Відсутність належного реагування на постанову суду від 10.02.2009 року в строк встановлений судом, є порушення вимог ст. 352 КПК України, тому з врахуванням всіх обставин по затронутом питанням, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи, залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва по справі ОСОБА_2 і і ОСОБА_3 від 12 березня 2009 року про вигнання апеляції прокурора такою, що не підлягає розгляду - без змін.