АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Процик М. В., Заїкіна А.П.,

при секретарі: Непомнящій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського спеціалізованого будинку дитини про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 року ОСОБА_1 3вернулася до суду з позовом до Білгород-Дністровського спеціалізованого будинку дитини і Управління Державного казначейства в Одеській області про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2244, 30 грн. Позивачка зазначала, що вона працювала вихователем у Білгород-Дністровському спеціалізованому будинку дитини з 1988 року і постійно отримувала надбавки за вислугу років і оздоровлення у розмірі 30 % від ставки. Однак за період з 1997 по 2002 роки відповідач в порушення вимог ст. 57 Закону України «Про освіту» не нараховував та не виплатив їй зазначені надбавки до заробітної плати.

У вересні 2008 року позивачка доповнила свої позовні вимоги и просила стягнути з відповідача на її користь додатково 2611, 20 грн.-індексацію грошових доходів за невиплачену заробітну плату з урахуванням коефіцієнта споживчих цін за 1998-2002 роки та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій відповідача.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2009 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Головуючий у 1 ін ст. Гукаленко О.О.

Справа № 22ц-1990/2009

Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП -53

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.

Ці вимоги закону суд не виконав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини не відноситься до навчальних закладів та установ освіти і позивачка не довела, що працюючим у будинках дитини працівникам закладів охорони здоров’я передбачені зазначені виплати відповідно до вимог ст. 57 Закону України «Про освіту».

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільних справ відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що суд розглянув справу за відсутності представника управління Державного казначейства в Одеській області, яке вказано у позовній заяві відповідачем, не маючи даних про те, що управління Державного казначейства в Одеській області було повідомлено про час та місце судового розгляду у встановленому статтями 74, 75, 76 ЦПК України порядку, тобто з порушенням вимог статей 158, 169 ЦПК України.

Вказане має істотне значення, оскільки ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 вересня 2008 р. Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Тобто за змістом цієї ухвали відповідачем у справі залишилося управління Державного казначейства в Одеській області.(а.с. 56)

За правилами диспозитивності цивільного судочинства ( ст. П ЦПК України) позивач на свій розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмету спору, а також щодо визначення особи, яка має відповідати за його позовом. Питання про заміну відповідача належним відповідачем згідно зі ст. 3З ЦПК України суд не вирішував.

Тому розгляд справи за відсутності відповідача Управління Державного казначейства в Одеській області, належним чином не повідомленого про час і місце судового засідання відповідно до ст. 311 ч. 1 п. 3 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.

Крім того, суд не встановив правовий статус Білгород-Дністровського спеціалізованого будинку дитини Управління охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської облдержадміністрації, не з’ясував, хто є власником цієї установи, з якого бюджету вона фінансується та який орган забезпечує її фінансування.

Незважаючи на те, що рішення суду може вплинути на права та обов’язки власника зазначеної установи, суд не обговорив питання про притягнення його до участі у справі, що також є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.( ст. 311 ч. 1 п.4 ЦПК України)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд не звернув уваги на те, що згідно до Закону України «Про освіту» спеціальні дитячі будинки відносяться до навчальних закладів для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації ( ст. 37), а вихованці спеціальних дитячих будинків є учасниками навчально-виховного процесу ( ст. 50).

Однак суд належним чином не перевірив, чи поширюється дія ст. 57 вказаного Закону на вихованців спеціальних дитячих будинків і з яких правових підстав позивачка може бути позбавлена виплат, встановлених цим законом.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди безпосередньо пов’язані з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації цієї заробітної плати і не можуть бути вирішені окремо.

За таких обставин рішення суду не можна вважати законним та обгрунтованим, воно не відповідає вимогам ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України і підлягає скасуванню повністю з направленням справи на новий розгляд.

Підстави для ухвалення нового рішення або зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.5, 311 ч. 1 п.п.3, 4, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.