Справа 3388

Голов, в 1 інстанц. Жамбровський С. І.

Категорія 57

Доповідач Зубова Л. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21 квітня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуюча суддя Зубова Л.М. судді Будулуца М. С., Курило В.П. секретар Степаненко В.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я про оскарження висновків МСЕК, покладення обов’язку поновити порушені права, відшкодування

моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача

на рішення Вугледарського міського суду від 27 лютого 2009 року. Вислухавши доповідача, пояснення позивача, представника відповідача Семенюк Л.М., перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -

встановив:

 Рішенням Вугледарського міського суду від 27 лютого 2009 року спір розрішений, у задоволенні позову відмовлено, з чим не погодився позивач, у апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду 1 інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неналежну їх оцінку, що потягло неправильні висновки у судовому рішенні.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожан сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 34, 33 Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23. 9.1999 року з наступними змінами Фонд несе страхові виплати у разі смерті потерпілого згідно з висновком МСЕК.

Згідно ч. 5, 18, 34 Постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 22 лютого 1992 року « Положення про медико-соціальну експертизу» органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, МСЕК визначають причини смерті інваліда на підставі лікарського свідоцтва про смерть у випадках, коли законодавством передбачається надання пільг сім’ї потерпілого. У разі незгоди з рішеннням МСЕК можна його оскаржити у до суду у встановленому законом порядку.

Згідно п 2.10, 2.19 Інструкції про встановлення причинного зв’язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 15.11.2005 року № 606, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2.12.2005 року за № 1455\11735) підставою для висновку про наявність або відсутність причинного зв’язку смерті з професійним захворюванням є акт МСЕК, який можна у разі незгоди оскаржити до суду.

Згідно трудової книжки позивача з 4.03.1985 року позивач працював гірничим робітником очисного забою на шахті « Южнодонбаська « (а..с144), звільнений 29.03.1988 року за особистим бажанням - ст. 38 КЗпП України, 29.04.1988 року прийнятий робітником очисного забою, 13.10.1988 року переведений учнем гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток, 13.12.1988 року звільнений з роботи.

За матеріалами справи мається складений шахтою « Южнодонбаська» акт спеціального розслідування нещасного випадку (а.с. 5), згідно якому внаслідок неправильної експлуатації обладнання при виконанні трудових обов’язків 21.04.1985 року комбайновий ланцюг здавив позивачеві поперекову область зліва. 21.09.2008 року позивач звернувся з позовом (а.с. 2-3) до Обласного центру медико-соціальної експертизи, в якому зазначав, що за період з 4.07.2006 року по час звернення він пройшов 4 огляди у МСЕК, де йому встановили третю групу інвалідності за загальним захворюванням, з чим він не згоден, вважає, що відповідач порушує його права, тому позивач позбавлений можливості поставити питання про відшкодування шкоди здоров’ю внаслідок втрати працездатності при виконанні трудових обов’язків, яке він отримав в результаті трудового каліцтва, що мало місце 21.04.1985 року, просив перевірити законність дій МСЕК, зобов’язати МСЕК визнати його захворювання наслідком виробничого каліцтва, отриманого 21.04.1985 року та відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду у сумі 5000 грн. (а..с3), оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача він переживає та хвилюється, змінився його спосіб життя від ушкодження здоров’я - з усіма цими обставинами позивач пов’язував завдання йому моральної шкоди.

За результатами огляду МСЕК у 2006-2007 роках (а. с. 108 129, 131, 139, 140) позивача визнано інвалідом за загальним захворюванням.

Згідно висновку Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань (а..с 123) захворювання позивача, з урахуванням характеру перенесеної виробничої травми 1985 року, висновку нейрохірурга, неможливо віднести до категорії професійних з-за відсутності динаміки захворювання, характерної для професійної.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд 1 інстанції в порядку перевірки доводів позовної заяви призначив комісійну судово-медичну експертизу, яка не надала висновку про наявність причинно-наслідкового зв’язку між травмуванням 21.04.1985 року та станом здоров’я позивача (висновок від 16.10.2008 року (а.с. 198), висновки експертизи обгрунтовано характером заподіяного позивачеві ушкодження здоров’я, відсутністю посттравматичних змін на рентгенограмах ушкодженої ділянки тіла в період 2002-2008 років, неможливості вивчення рентгенограм хребта за 1985-2001 роки (у зв’язку з їх відсутністю).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд 1 інстанції повно і всебічно дослідив обставини, дав їм оцінку у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, висновки суду підтверджені комплексом узгоджених між собою доказів та не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 308, 303ч. 1 ЦПК України, , апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Вугледарського міського суду від 27 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України України протягом двох місяців з дня проголошення.