АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_10, Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради, треті особи: КП ДЕЗ „Пересипське" м. Одеси, Відділ опіки та піклування Суворовської райадміністрації Одеської міської ради в інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання розпорядження недійсним, зобов’язання скасувати розпорядження, про анулювання свідоцтва про право власності, про встановлення порядку користування квартирою, -
встановила:
14.02.2008 року ОСОБА_4 звернувся із вказаним позовом до суду, який уточнив в ході розгляду справи (а. с. 94-95) та просив визнати частково недійсним розпорядження № 195143 від 01 березня 2006 року управління житлово-комунального господарства міста Одеси, в частині включення до складу квартири переданої у приватну власність громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кухні площею 7 кв. м., визнати право користування на нежитлове приміщення - кухню площею 7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_4.
Позовні вимоги представник позивача, як зазначено в рішенні суду першої інстанції (а. с. 239), обгрунтовував тим, що позивачу на підставі рішення комісії бюро обміну житловими приміщеннями Одеського міськвиконкому від 06.02.1991 року № 6 Виконавчого комітету Одеської міської ради, було видано письмовий ордер № 724 серія БО (обмінний) від 08.02.1991 року на житлове приміщення на обмін житла з наймачем ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_1 яка складалася і складається з жилої кімнати 9, 21 кв. м. та кухні 7, 7 кв. м. Вказаною частиною квартири володів та користувався ОСОБА_12 в період часу з 1960 року по 1991 рік. В спільному користуванні, на вказаний період часу до обміну і після обміну, в період проживання позивача, знаходилися туалет -
Справа № 22ц-631/09 Категорія ЦП:41
Головуючий у першій інстанції Галій С. С.
Доповідач Варикаша О.Д.
1, 6 кв. м., коридор - 5, 4 кв. м., балкон - 1 кв. м., що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Відповідачі та технічні працівники ОМБТІ та РОН, при підготовці документів для приватизації житла в технічному паспорті та технічній характеристиці на квартиру, помилково вказали, що кухня позивача площею 7 кв. м., знаходиться в користуванні відповідачів. Тому працівниками УЖКГ Одеської міської ради при оформленні свідоцтва на право власності на житло було порушено його право наймача та помилково було передано у власність відповідачам частину квартири, якою вони на законних підставах не володіли і не користувалися, а якою користувався та володів тільки позивач, якому органом виконавчої влади Одеської міської ради було передано в користування та володіння на законних підставах.
В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач та його представник позов підтримали, представник відповідачів ОСОБА_15, ОСОБА_16 та особисто відповідачі ОСОБА_15 і ОСОБА_16 позовні вимоги не визнали. Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2008 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міськради за № 195143 від 01 березня 2006 року, щодо приватизації 760/1000 частин квартири АДРЕСА_1 видане на ім’я ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про право власності на житло, в рівних частках - недійсним. Зобов’язано Управління житлово-комунального господарства Одеської міськради скасувати розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міськради за № 195143 від 01 березня 2006 року, щодо приватизації 760/1000 частин квартири АДРЕСА_1 в рівних частках на ім’я ОСОБА_3, ОСОБА_5 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Анульовано свідоцтво на 760/1000 частин квартири АДРЕСА_1 видане УЖКГ Одеської міськради № 195143 на ім’я ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про право власності на житло, в рівних частках. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_4 в користування та володіння приміщення кухні площею 7 кв. м. Встановлено порядок спільного користування в квартирі АДРЕСА_1 між позивачем ОСОБА_4 та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 приміщеннями: туалету - 1, 6 кв. м., коридору - 5, 4 кв. м., балкону - 1 кв. м.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 - представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на заочне рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2008 року, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушив норми процесуального законодавства, невірно надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам.
Представник відповідачки ОСОБА_3 та відповідачі, які з’явилися в судове засідання, підтримали апеляційну скаргу, позивач та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Інші відповідачі та представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Клопотання про відкладення розгляду справи від них не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що його позов обгрунтований, тому підлягає задоволенню.
Оскільки, судом встановлено, що позивач постійно проживає та зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 з 1991 року. Позивачеві ОСОБА_4 на підставі рішення комісії бюро обміну житловими приміщеннями Одеського міськвиконкому від 06 лютого 1991 року № 6 Виконавчого комітету Одеської міської ради було видано письмовий ордер на житлове приміщення № 724 серія БО (обмінний) від 08 лютого 1991 року, на частину квартири спільного заселення за адресою: АДРЕСА_1, якою користувався та володів, разом з членами своєї сім’ї, один з наймачів квартири ОСОБА_11, що складалася з жилої кімнати 9, 21 кв. м. та кухні 7, 7 кв. м., а в спільному користуванні у вказаній квартирі перебували туалет - 1, 6 кв. м., коридор - 5, 4 кв. м., балкон - 1 кв. м. на підставі рішення Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси № 1229 від 12.08.1960 року із змінами внесеними рішенням Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси № 774 від 22.09.1961 року.
Вказаною частиною квартири володів та користувався ОСОБА_12 з 1960 року по 1991 рік, до обміну квартирою з позивачем, а після обміну, в період проживання позивача ОСОБА_4, з 06 лютого 1991 року по теперішній час, в користуванні знаходилися також житлова кімната 9, 21 кв. м. та кухня 7, 7 кв. м., в спільному користуванні квартири знаходилися туалет - 1, 6 кв. м., коридор -5, 4 кв. м. та балкон - 1 кв. м.
Також суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлено, що відповідачі по справі та технічні працівники ОМБТІ та РОН при підготовці документів для приватизації квартири відповідачів, в технічному паспорті та в технічній характеристиці на квартиру, помилково вказали, що кухня позивача площею - 7 кв. м. знаходиться у користуванні відповідачів. Відповідачі звернувшись з заявою до органу приватизації та КП ДЕЗ „Пересипське" про приватизацію своєї частини квартири спільного заселення, включили в об’єкт приватизації крім своїх кімнат також кухню - 7 кв. м., яку займає позивач.
Тому суд керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 16, 203, 215, 229 ЦК України, ч. 2 ст. 9, ст. 191 ЖК України, ст. ст. 1, 7, 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4
Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та грунтуються на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, не правильно застосував норми матеріального права, в зв’язку з чим судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЖК України наймач або член його сім’ї вправі в установленому порядку провести обмін жилої площі, що припадає на нього, в тому числі суміжної кімнати або частини кімнати, з наймачем іншого жилого приміщення за умови, що в’їжджаючий у порядку обміну вселяється як член сім’ї тих, що залишилися проживати в цьому приміщенні.
Згідно зі ст. 83 ЖК України угода про обмін жилими приміщеннями набирає чинності з моменту одержання ордерів, що видаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів (частина перша статті 58).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 61, ч. 2 ст. 63 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера.
Не можуть бути самостійним предметом договору найма, зокрема, підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вселився в спірну квартиру на підставі ордера № 724 серія БО (обмінний) від 08 лютого 1991 року, виданого на підставі рішення комісії бюро обміну житловими приміщеннями Одеського міськвиконкому від 06 лютого 1991 року № 6, відповідно до якого ОСОБА_4 надавалося право зайняти в порядку обміну жиле приміщення площею 9, 21 кв. м., яке складалося з однієї кімнати в спірній комунальній квартирі (а. с. 13).
Вказаний ордер на теперішній час не визнаний недійсним, що не заперечується сторонами. Відповідно до технічного паспорту на спірну квартиру та технічної характеристики (а. с 15-17, 83-84, 183 зв. ст. ), виготовлених КП „ОМБТІ та РОН" спірне приміщення кухні в спірній квартирі відноситься до приміщень загального користування позивача та відповідачів, що не заперечується відповідачами.
Доказів які б підтверджували, що спірне приміщення кухні передавалося в користування лише позивача чи при обміні жилих приміщень спірне приміщення кухні перейшло до позивача, позивачем суду не надано.
Посилання позивача на рішення Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси № 1229 від 12.08.1960 року із змінами внесеними рішенням Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси № 774 від 22.09.1961 року, щодо дозволу на розділ спірної квартири та передачі в користування приміщення спірної кухні попередньому наймачеві ОСОБА_12, судова колегія не може прийняти до уваги, виходячи з положень норм ЖК України зазначених вище та з того, що в судовому засіданні встановлено і підтверджується матеріалами справи, що спірне приміщення кухні перебуває в загальному користуванні і не передавалося в користування особисто позивачеві, а при здійсненні обміну позивачеві надавалося право зайняти в порядку обміну жиле приміщення площею 9, 21 кв. м., яке складалося з однієї кімнати в спірній комунальній квартирі.
Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині визнання права користування на нежитлове приміщення - кухню площею 7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 особисто за громадянином ОСОБА_4 є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлялися позовні вимоги, щодо визнання частково недійсним розпорядження № 195143 від 01 березня 2006 року управління житлово-комунального господарства міста Одеси, в частині включення до складу квартири переданої у приватну власність громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кухні площею 7 кв. м.
Судова колегія вважає, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як є безпідставними та необгрунтованими.
Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи (а. с. 11, 175), що в розпорядженні № 195143 від 01 березня 2006 року управління житлово-комунального господарства міста Одеси, яке просить визнати частково недійсним позивач, відсутній взагалі запис, щодо включення до складу квартири переданої у приватну власність громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кухні площею 7 кв. м.
Таким чином, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги і на підставі викладеного вважає, що позов ОСОБА_4, в межах заявлених позовних вимог, в установленому законом порядку, не підлягає задоволенню, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2008 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.
Також судова колегія звертає увагу, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог та не з’ясувавши позовні вимоги, відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, розглянув позовні вимоги, які не заявлялися позивачем у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 173 ЦПК України), щодо визнання розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міськради за № 195143 від 01 березня 2006 року про приватизації 760/1000 частин квартири АДРЕСА_1 повністю недійсним, зобов’язання скасувати зазначене розпорядження, анулювання свідоцтва про право власності на житло, встановлення порядку спільного користування в квартирі АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачами.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 224 ЦПК України у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_10, Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради, треті особи: КП ДЕЗ „Пересипське" м. Одеси, Відділ опіки та піклування Суворовської райадміністрації Одеської міської ради в інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання розпорядження недійсним, зобов’язання скасувати розпорядження, про анулювання свідоцтва про право власності, про встановлення порядку користування квартирою - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.