АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Арцизькому районі Одеської області на рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 листопада 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Арцизькому районі Одеської області, з участю третьої особи СВК «Родина» про стягнення витрат на лікування,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 3вернулася до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Саратському районі Одеської області про визнання неправомірними дій щодо ненарахування виплат на лікування її померлого чоловіка ОСОБА_2
Під час розгляду справи позивачка неодноразово змінювала відповідача та свої вимоги. У листопаді 2008 року вона звернулася до суду з позовом до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Арцизькому районі Одеської області (далі-Фонд) про стягнення витрат на лікування і просила стягнути з відповідача на її користь 10495, 46 грн. Позивачка зазначала, що її чоловік ОСОБА_2 працював в СВК «Родина», 31 травня 2005 року під час виконання трудових обов’язків захворів і ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. Під час настання нещасного випадку він знаходився на лікуванні в різних медичних установах, і вона мала витрати на придбання ліків у розмірі 10495, 46 грн. Однак після смерті ОСОБА_2 відповідач відмовив їй у виплаті компенсації понесених нею витрат на ліки, що були необхідні для догляду за чоловіком.
Відповідач позов не визнав, вважаючи, що він не є відповідачем по справі.
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 26 листопада 2008 року позов задоволено. Постановлено стягнути з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Арцизькому районі Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на лікування ОСОБА_2 в сумі 10495, 46 грн. та судові витрати.
Головуючий в першій ін ст.: Кожокар Т.Я.
Справа № 22ц-1014/2009
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП-26
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що Фонд зобов’язаний відшкодувати позивачці витрати на лікування її чоловіка у розмірі 10495, 46 грн. у зв’язку з його смертю.
Проте з такими висновками суду погодитися неможна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах.
Відповідно до ст. ст. 213-214 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно з законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ці вимоги закону суд не виконав.
Встановлено, що чоловік позивачки ОСОБА_2 працював трактористом в СВК «Родина» Саратського району Одеської області. 31 травня 2005 року під час виконання трудових обов’язків він захворів і був доставлений в лікарню, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. Акт № 1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, був складений СВК «Родина» лише 25 вересня 2005 року, тобто після смерті потерпілого.(а.с. 41-43)
За правилами ст. 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.
Згідно зі статтями 21, 34, 43 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-X1V «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі-Закон) Фонд визначив та виплатив матері потерпілого ОСОБА_3, яка втратила годувальника, одноразову допомогу у сумі 17690, 40 грн. та щомісячні страхові виплати на суму 4641, 01 грн. (а.с. 182).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону у разі настання страхового випадку застрахований має право одержувати від Фонду виплати та соціальні послуги, передбачені статтею 21 цього Закону, в тому числі утримання у лікарні, забезпечення лікарськими засобами. У разі смерті потерпілого члени його сім’ї мають право на одержання від Фонду страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у зв’язку з втратою годувальника) та послуг, пов’язаних з похованням померлого.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що позивачка згідно з Законом не має права на відшкодування витрат на лікування свого чоловіка від Фонду, оскільки це право надано лише потерпілому, а ні членам його сім’ї, і ці витрати повинен сплачувати СВК «Родина», який порушив порядок розслідування нещасного випадку на підприємстві, що перешкоджало Фонду укласти договір на лікування потерпілого з лікарнею.
В порушення вимог ст. 10 ЦПК, суд доводи відповідача належним чином не перевірив, не з’ясував, чи має право дружина потерпілого на відшкодування шкоди, у зв’язку з понесеними нею витратами на лікування свого чоловіка, якими нормами закону це передбачено, і яка саме особа повинна відшкодувати цю шкоду. Суд також не притягнув до участі у справі в якості відповідача СВК «Родина», з яким потерпілий знаходився в трудових відносинах, і рішення суду може вплинути на права та обов’язки цього підприємства.
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 34 Закону Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, зокрема на придбання ліків, якщо потребу в цьому визначено висновком МСЕК.
Таким чином, згідно з Законом право на відшкодування витрат на придбання ліків виникає з часу ухвалення висновку МСЕК з цього питання.
Незважаючи на ці вимоги Закону, суд не з’ясував, чи була визначена потреба в медикаментозному лікуванні потерпілого висновком МСЕК і які документи це підтверджують.
Згідно зі ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Стягуючи з Фонду на користь позивачки 10495, 46 грн., суд не перевірив, чи відповідає такий розмір шкоди наданим документам, та всупереч вимог ч.2 ст. 64 ЦПК не витребував оригінали письмових доказів. До позовної заяви приєднана таблиця, в якій зазначено про придбання ліків по накладним з аптеки № 2 ПЧ «Баймед» м. Одеси для хворого ОСОБА_2 (а.с. 267-268). Однак ця таблиця не підписана та не завірена печаткою аптеки, і суд не з’ясував, чи підтверджена вона належними документами, не досліджував їх і не дав оцінки.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що участь у справі в якості третьої особи брала ОСОБА_5 (а.с. 279). Однак суд розглянув справу 26 листопада 2008 року в її відсутність, не повідомивши про час і місце судового засідання у встановленому статтями 74-76 ЦПК України порядку, що відповідно до п. 3 ст. 311 ЦПК також є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Таким чином, рішення суду не може бути визнано законним та обгрунтованим, воно не відповідає вимогам статей 212-215 ЦПК України і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Передбачені статтею 309 ЦПК підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.5, 311 ч. 1 п.4, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Арцизькому районі Одеської області задовольнити частково.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 листопада 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.