АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Кварталової A.M.,
суддів - Галушко Л.А., Левенця Б.Б.,
при секретарі - Петрович Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення богру за договором позики, за апеляційною скаргою прокурора Комінтернівського району Одеської області на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2006 року, -
встановила:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 3вернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення богру за договором позики від 20 грудня 2003 року, згідно якого відповідачка отримала у борг від позивачки 75000 грн. та зобов"язалася повернути гроші до 01.01.2006 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони прийшли до згоди про заключения між ними мирової угоди, надавши суду заяву, яку просили затвердити.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2006 року затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по якій ОСОБА_2 з метою погашення боргу передає у власність позивачці ОСОБА_3 3емельну ділянку № 487, площею 4. 30 га., на масиві № 30, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, що належить відповідачці на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 22.10.2002р., а ОСОБА_1 відмовляється від подальшого стягнення боргу з ОСОБА_2
Суд визнав за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку № 487, площею 4. 30 га., на масиві № 30, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Головуючий в 1 інстанції - Рідник І.Ю.
Справа № 22ц-1401/ 2009р.
Суддя - доповідач- Кварталова A.M. Категорія ЦП-4
В апеляційній скарзі прокурор Комінтернівського району Одеської області, який участі при розгляді справи в суді першої інстанції не приймав, однак вважає за необхідне вступити в зазначену справу в інтересах держави в особі Комінтернівської районної адміністрації Одеської області, яка не була залучена до участі в справі, як орган державної влади, на який покладено повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, оскільки судом вирішено відчуження земельної ділянки всупереч вимогам закону, а тому просив ухвалу суду скасувати і передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на те, що судом були порушенні норми процесуального та матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваної ухвали, мотиви і доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення на неї учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що укладена мирова угода не суперечить закону, здійснена в інтересах сторін, а тому її необхідно затвердити, по якій ОСОБА_2 з метою погашення боргу передає у власність позивачці ОСОБА_1 3емельну ділянку № 487, площею 4. 30 га., на масиві № 30, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, що належить відповідачці на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 22.10.2002р., а ОСОБА_1 відмовляється від подальшого стягнення боргу з ОСОБА_2 При цьому суд визнав за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку № 487, площею 4. 30 га., на масиві № 30, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Однак з таким висновком суду не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.
Згідно ч. 5 ст. 175 ЦПК України закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2003 року ОСОБА_2 власноруч написала розписку про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 75 000 грн., та про те, що вона зобов’язується повернути вказані грошові кошти ОСОБА_1 в строк до 01 січня 2006 року, в тому числі за рахунок належного їй майна (а. с. 6).
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, його було видано ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Комінтернівської райдержадміністрації № 499 від 06 вересня 2002 року, на земельну ділянку № 487 масиву № 30, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, передбачену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 7).
Під час розгляд справи в суді першої інстанції, сторони прийшли до згоди про укладання між ними мирової угоди, згідно якої ОСОБА_2 з метою погашення боргу передає у власність ОСОБА_1 3емельну ділянку № 487, площею 4, 30 га, на масиві № ЗО, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, що належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 жовтня 2002 року, а ОСОБА_1 відмовляється від подальшого стягнення боргу з ОСОБА_2 (а.с. 10-11).
Згідно положень ст. 139 Земельного кодексу України - у разі звернення судом стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону. Звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, допускається у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.
У відповідності до вимог п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 09 лютого 2006 року, що діяла на момент постановления ухвали) громадяни та юридичні особи, що мали у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни - власники земельних часток (паїв) не вправі були до 01 січня 2007 року продавати та іншим чином здійснювати відчуження належних їм земельних ділянок та земельних часток (паїв), окрім передачі їх у спадщину та вилучення для суспільних потреб.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої абзацом першим цього пункту, в частині відчуження зазначених ділянок та земельних часток (паїв), а так само в частині передачі прав на відчуження зазначених ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Мирова угода укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затверджена ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2006 року, фактично являється угодою про відчуження з власності ОСОБА_2 та про визнання права власності за ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, під час дії заборони на вчинення таких дій.
Однак, в порушення вищезазначених норм Земельного законодавства, суд визнав мирову угоду, яка суперечить закону тобто п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, чим допустив порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про визнання мирової угоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно відмовити.
За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи в суд першої інстанції для розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 175, 218, 307 ч.2 п.2, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Комінтернівського району Одеської області задовольнити.
Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2006 року скасувати, постановити нову ухвалу.
В клопотанні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання мирової угоди відмовити.
Справу направити на новий розгляд до того ж суду, іншім суддею для розгляду по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.