Справа № 2а-992/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого – судді Кравченко В.Є.
при секретарі Пронкіній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги інваліду війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 10.11.2009 р. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя та просив стягнути з відповідача на свою користь недоплачену разову щорічну грошову допомогу за 2009 р. в сумі – 3428 грн.
Вимоги позову мотивував тим, що він є інвалідом війни ІІІ групи, і на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Так, відповідно до ч. 5 ст. 13 вказаного Закону йому щорічно до 5 травня, як інваліду війни ІІІ групи, повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. У 2009 році розмір допомоги мав складати – 3808 грн. Однак, відповідач виплатив йому лише 540 грн., недоплата склала 3428 грн.
В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також заперечення на позов, згідно яких позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 розміри виплат щомісячної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій та соціального захисту» інвалідам війни ІІІ групи встановлені в 2009 році – 380 гривень, які були сплачені позивачу. На вимогу п. 8 ст. 7 Бюджетного Кодексу України бюджетні гроші використовуються тільки на цілі зазначені бюджетними призначеннями та згідно ст. 23 цього кодексу всі платежі можливо здійснити при наявності відповідного бюджетного нарахування. Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя керується виключно нормами даного законодавства та не може нести відповідальність за відсутність відповідних нарахувань в бюджетах. У зв’язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд, відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України, здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлений правовий статус ветеранів війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року N 367-XIV статтю 13 Закону Україну «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною 4 такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статтю 13 Закону Україну «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено після частини другої новою частиною, у зв'язку з цим частини третю і четверту слід вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою.
Згідно пп. «б» пп. 2 п. 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 ст. 13 Закону Україну «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. ніяких змін до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» внесено не було, дія вказаної статті на 2009 рік не зупинялася, слід вважати статтю 13 вказаного закону викладеної в такій редакції, яка діяла до 01.01.2008 р., тобто до внесення до неї змін Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Так, згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни ІІІ групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус інваліда війни ІІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1 копія якого міститься в матеріалах справи. Таким чином, на позивача поширюється дія ч. 5 ст. 13 вказаного Закону, згідно якої він, як інвалід війни ІІІ групи, має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність коштів, як на причину невиплати допомоги позивачу.
У 2009 році разова грошова допомога ветеранам війни виплачувалась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 р. N 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», тому позивач отримав допомогу у розмірі 380 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни, відповідач повинен був керуватися не положеннями постанови Кабінету Міністрів України, а Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та відповідно до ч. 5 ст. 13 вказаного закону мав би нарахувати і виплатити позивачу допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлюється в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, у грудні 2008 року складав - 498 грн.
Враховуючи викладене, відповідач мав виплатити позивачу, як інваліду війни ІІІ групи, до 5 травня разову грошову допомогу у 2009 році у розмірі – 3486 грн. (498 грн. х 7), однак сплатив допомогу лише у розмірі 380 грн., недоплата склала 3106 грн. (3486 грн. – 380 грн.), тому ця сума, на думку суду, підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем позивачу.
Згідно з п. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Тому, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя щодо нарахування та виплати разової щорічної допомоги до 5 травня інваліду війни ОСОБА_1 у розмірі, який передбачений ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» – протиправною та зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік у розмірі 3106 грн.
Оскільки позивач, як ветеран війни, згідно зі ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звільнений від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо його соціального захисту, судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України відносяться на рахунок держави.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124 Конституції України, ст. 2, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 122, 160, 161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної держаної адміністрації м. Севастополя щодо нарахування та виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2009 році ОСОБА_1, як інваліду війни ІІІ групи, у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» – протиправною.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної держаної адміністрації м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни ІІІ групи, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2009 рік у розмірі 3106 грн.
В задоволенні решти вимог адміністративного позову – відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення терміну подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не була подана. Якщо була подана заява про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього терміну.
Згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, заяв про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після заяви на апеляційне оскарження.
Головуючий – суддя /підпис/ В.Є. Кравченко
З оригіналом згідно.
Суддя Нахімовського районного суду
м. Севастополя В.Є. Кравченко