Справа № 22ц-3459/2009 рік

Головуючий першої інстанції Попревич В.М.

Категорія: 54

Доповідач: Осипчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„23" квітня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Висоцької B.C.

Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.

При секретарі: Джевазі - Третьяковій С. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої працівником підприємству, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2009 року позов ККП Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 4056 грн. 85 коп., а також судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього: 4137 грн. 85 коп.

З вказаним судовим рішенням не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обгрунтування доводів скарги відповідач посилається на те, що комплексна перевірка проводилася без його участі, форма подорожнього листа не передбачає підпису начальника автотранспортного господарства про перевірку ним виконання транспортної роботи водієм. Крім того, вважає, що п.3.11 посадової інструкції фактично скасований виданням наказу № 835 від 07.12.2007 року, відповідно до якого відповідальність за достовірність оформлення транспортної роботи в подорожніх листах водіїв автотранспортного господарства покладена на керівників структурних підрозділів та призначених ними відповідних осіб.

В апеляційному суді ОСОБА_1 підтримав доводи скарги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала поти скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 13.02.1996 року по 04.08.2008 року. Наказом № 2575 л від 30.12.2004 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника автогосподарства. Наказом № 1328 л від 04.08.2008 року позивач звільнений з займаної посади за власним бажанням. Згідно акту комплексної перевірки автогосподарства від 04.08.2008 року, яка проводилася відповідно до наказу директора підприємства № 472 від 16.07.2008 року, протягом січня - червня 2008 року водієм автогосподарства ОСОБА_2 у подорожніх листах були допущені приписки в маршрутах руху, що призвело до перевитрати палива на загальну суму 8529 грн. 50 коп. Подорожні листи за зазначений період перевірялися ОСОБА_2., на яких він ставив особисті підписи після перевірки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 130, 132 КЗпП України і виходив з того, що відповідач як начальник автогосподарства в порушення п.3.11 посадової інструкції начальника автогосподарства Донецького ТТУ не прийняв всі необхідні заходи для недопущення приписок зі сторони водія господарства ОСОБА_4, хоч і мав для цього всі необхідні можливості. Суд дійшов висновку, що саме з вини відповідача, який перевіряв подорожні листи шляхом їх підпису, тобто фактично контролював роботу автотранспортних засобів господарства на об’єктах позивача, підприємству було завдано матеріальної шкоди на суму 8529 грн. 50 коп. 3 урахуванням вимог ст. 132 КЗпП України суд визнав за можливе стягнути з ОСОБА_1 його середньомісячний заробіток в сумі 4056 грн. 85 коп.

Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки вони грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладені матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівника гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» вказує на те, що у відповідності до ст. 130 КЗпП України відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Пункт 3.11 посадової інструкції начальника автогосподарства Донецького ТТУ зобов’язує приймати заходи по раціональній організації виробництва, більш ефективній розстановці та організації праці людей, нормованому розходу матеріалів, запасних частин, паливо - мастильних матеріалів, паливо - енергетичних та других ресурсів, забезпечувати строге виконання режиму економії на всіх дільницях автотранспортного господарства.

Зазначений пункт посадової інструкції не змінювався і не скасовувався і діє до теперішнього часу.

Відповідно до Положення про автогосподарство Донецького трамвайно - тролейбусного управління, автогосподарство Донецького ТТУ здійснює раціональні витрати матеріальних ресурсів та забезпечує строгий режим економії енергетичних та інших ресурсів, контроль роботи автотранспортних засобів на об’єктах Донецького ТТУ та несе відповідальність за зайві витрати паливо - енергетичних ресурсів (а.с. 63).

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він був ознайомлений з посадовою інструкцією, дійсно ставив свій підпис на подорожніх листах. Доводи відповідача щодо того, що він перевіряв лише повноту заповнення подорожних листів і не перевіряв відповідність кількості ходок автотранспорту та використаного пального судом до уваги не приймається як необгрунтовані.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено наявність сукупності юридичних фактів, які дають право позивачу на стягнення спричиненої шкоди підприємству з відповідача, а саме: судом встановлено порушення ОСОБА_1 трудових обов’язків і невиконання ним п. 3.11 посадової інструкції; наявність прямої дійсної шкоди та причинного зв’язку між порушенням і шкодою, та наявність вини відповідача.

За правилами ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі.

Відповідно до роз’яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві.

Судом першої інстанції вірно стягнуто з відповідача середньомісячний заробіток в сумі 4056, 85 грн., який визначено із заробітної плати ОСОБА_1 за червень та липень 2008 року.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального чи матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.