УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

09 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Павицької Т.М.

суддів Миніч Т.І., Котік Т.С. з участю секретаря

судового засідання Закалюжної І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богунського айонного суду м. Житомира від 31 березня 2009 року, -

встановила:

В грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Зазначав, що 07.02.2007 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб. З дружиною він познайомився через оголошення в газеті, оскільки шукав жінку, яка б доглядала за ним з правом успадкування його майна. Посилаючись на те, що шлюбні відносини між ними припинені через утрату взаємоповаги та взаєморозуміння, позивач просив розірвати шлюб.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2009 року позов задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який зареєстрований відділом РАЦС Житомирського міського управління юстиції 07.02.2007 року, актовий запис № 146.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що ініціатором укладання шлюбу був позивач. На протязі 9 місяців між ними були нормальні сімейні відносини. Такі відносини могли бути і далі, як би не втручання сторонніх осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вважає, що ухвалюючи рішення суд не з"ясував дійсні причини розірвання шлюбу та не вжив заходів для примирення.

Справа № 22 ц/1355 Головуючий в суді 1-ї ін ст. Грибан І.О.

Категорія 47

Суддя - доповідач Павицька Т.М.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 заявлено позов про розірвання шлюбу у зв"язку з постійними сварками та скандалами в сім"ї, застосуванням відповідачкою фізичної сили, те що вона відбирала пенсію, обмежувала його права на спілкування із знайомими та сусідами, а також інших обставин, що роблять неможливим їхнє подальше спільне проживання.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" встановлено, що проголошена Конституцією охорона сім"ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позову про розірвання шлюбу, повно та всебічно з"ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вжити заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов"язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім"ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов"язаний утверджувати в сім" повагу до матері. Дружина зобов"язана утверджувати в сім" повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім"ї за свою поведінку в ній ( ст. 55 СК).

Згідно з ч.3, ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що на протязі тривалого часу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 склалися особисті неприязні відносини, у зв"язку з чим між ними постійно виникали сварки та конфлікти. З цього приводу, як ОСОБА_7, так і ОСОБА_3 зверталися із заявами до правоохоронних органів.

Так, з довідки Богунського РВ УМВС України в Житомирській області видно, що протягом 2008 року та на початку 2009 року ОСОБА_7 тричі звертався до міліції із заявами щодо неправомірних дій ОСОБА_3 відносно нього та його сина ОСОБА_8, який є інвалідом 2 групи.

З матеріалів справи вбачається, що сімейні стосунки між сторонами припинені задовго до вирішення спору в суді, відповідачка заперечувала проти розірвання шлюбу лише з мотивів неврегульованості майнових відносин сторін.

З врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сім"я сторін розпалася, їхнє спільне життя суперечить їхнім інтересам, а збереження сім"ї неможливе, оскільки ОСОБА_2 категорично проти збереження шлюбних відносин.

З огляду на наведене правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для надання сторонам строку для примирення.

Суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи у межах заявлених вимог, дав належну оцінку доводам і запереченням сторін.

Рішення суду є законним та обгрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 55, 56 СК України. Тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.