Справа №2-2308/10р.

                                                                          РІШЕННЯ

                                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 липня 2010 року

Сихівський районний суд м. Львова

             в складі: головуючого-судді  Мички Б.Р.

                                     при секретарі   Диді М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про здійснення перерахунку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги „Дітям війни”, -  

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова, в якому просить постановити рішення, яким зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 року в розмірі 3753, 30 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, являється дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак в 2007, 2009 році така допомога не виплачувалась, а в 2008  виплачувалась не в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, подавши заяву про можливість розгляду справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з’явилась, подала письмові заперечення проти задоволення позовних вимог та просить в такому відмовити, оскільки жодного нормативного акта на виконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” прийнято не було, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття „мінімальна пенсія за віком” як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році виплачується щомісячна державна соціальна допомога „Дітям війни” у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте, і після Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року жодних змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» на відновлення ст.6 Закону України «Про захист дітей війни» прийнято не було. Просить застосувати строк позовної давності.

            Суд дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.  

Позивач ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні.

            Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

            Законами України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ” дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено.

            Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007  та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, якими обмежується дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Відтак, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень визнані неконституційними положення згаданих законів втратили чинність і з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

    Із заперечень представника відповідача, вбачається, що підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, з 01.01.2007 року по 31.12.2007 р. та у 2009 р. не виплачувалось, а у 2008 році виплачувалось у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Суд не приймає до уваги покликання представника відповідача про недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та нарахування такого відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р., враховуючи відсутність встановленого законом іншого мінімального розміру пенсії за віком  та  пріоритетність законів над підзаконними актами. Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Кечко проти України”).  

Таким чином, суд вважає доведеним, що позивач, як дитина війни, має право на виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% пенсії за віком.

Крім цього, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб в межах заявлених ними вимог (ст.11 ЦПК України) та не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган, тому вимоги позивача про зобов’язання до вчинення дій є підставними.  

З огляду  на наведене, слід зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу з 14 липня  2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31.12.2009 р., підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог слід відмовити, зокрема: за період з 01.01.2007 р. по 14.07.2007 р.  у зв’язку з пропуском трьохрічного стоку позовної давності та за період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. за безпідставністю позовних вимог.

 Згідно ст.88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 51, 00 грн. та 120, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120, 00 грн.  

На підставі ст.ст.1,3,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008,  та керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.  

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова нарахувати і виплатити з 14 липня  2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31.12.2009 р. ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням виплачених сум.

 В задоволенні решти позовних вимог відмовити.    

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова  на користь держави 51,00 (п’ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору та 120, 00 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його  проголошення і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Головуючий  :    

Рішення є оригіналом, виготовлено у одному примірнику і зберігається у справі № 2-2308/10 р.