Справа № 22ц1592

Головуючий в суді 1 ін ст. Бондарчук

Категорія 45

Доповідач Микитюк

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Старовойта Г. С.,

Омельчука М. І. при секретарі Сапінській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом

ОСОБА_2 до Житомирської міської ради, ОСОБА_3

Володимирівни, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення,

визначення порядку спільного володіння, користування і розпорядження земельною

ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2009 року,

встановила:

В жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила визнати незаконним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 66 від 26.01.1995 року про надання ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1000 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 для будівництва і визнати неправомірними дії по відібранню даної земельної ділянки. Також просила встановити порядок спільного володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 виділити в її користування земельну ділянку площею 989, 28 кв. м. В обгрунтування позову зазначила, що з 1990 року є співвласником будинковолодіння АДРЕСА_1

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2009 року в позові відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, крім того викладає в апеляційній скарзі інші позовні вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апелянт посилається на неповноту з’ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.04.1990 року ОСОБА_2 є власницею 27/100 ідеальних часток будинковолодіння № АДРЕСА_1. Власником решти 73/100 ідеальних часток з

10.11.1994 року був ОСОБА_5 (а.с. 27), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 15.10.1996 року останній отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 09 га за вказаною адресою. Належну йому земельну ділянку та частку в будинковолодінні успадкували ОСОБА_3 - 1/4 та ОСОБА_4 - Ул (а.с. 27-32).

Як вбачається з матеріалів інвентарної справи (а.с. 10-15), станом на 1973 рік у фактичному землекористуванні при будинковолодінні № АДРЕСА_1 знаходилась земельна ділянка площею 3664 кв. м., такий розмір земельної ділянки вказаний і в свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 10.04.1990 року на ім’я ОСОБА_2

Згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 66 від 26.01.1995 року дочці ОСОБА_5 ОСОБА_3 була виділена частина земельної ділянки площею 1000 кв. м., що знаходилась у його фактичному користуванні.

ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження того, що в період дії Земельного кодексу 1970 року та в період дії Земельного кодексу 1991 року (станом на 26.01.1995 року) Житомирська міська рада (в порядку відповідно ст. П та ст. 19 цих кодексів) прийняла рішення про надання в користування співвласникам будинковолодінням № АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 3664 кв. м. Фактичне землекористування не є підставою для набуття права користування земельною ділянкою. Оскільки на час прийняття виконкомом рішення від 26.01.1995 року спірна земельна ділянка не була у встановленому законом порядку надана в користування ОСОБА_2, її права даним рішенням порушені не були.

За змістом ст. 88 ЗК України та роз’яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", порядок користування спільною земельною ділянкою при будинковолодінні, що перебуває у спільній частковій власності громадян, не може бути встановлений, коли один із співвласників будинку набув право власності на частину земельної ділянки. Відповідачі є власниками частини земельної ділянки при будинковолодінні’№ АДРЕСА_1, державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 травня 2008 року є чинним.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність позову. Рішення постановлено із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Залишити без змін рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.