Справа№ 2-521 2010 р.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Сліпенко Р.Ю.. при секретарі Костюк ТЮ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВАТ «Райффайзен банк Аваль» про розірвання договору, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Гайворонського районного суду з позовом до ВАТ «Райффайзен банк Аваль» про розірвання кредитного договір за № 04/11-08Г укладеного 7 березня 2008 між ВАТ «Райффайзен банк Аваль та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Під час судового засідання громадянка ОСОБА_2 надала заява про приєднання до позову у якості співпозивача у відповідності до ст.32 ЦПК України. Інші особи, які укладали вказаний договір з ВАТ «Райффайзен банк Аваль», відповідної волі не виявили, про позов повідомлені належним чином.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 7 березня 2008 року між позивачами та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кіровоградської обласної дирекції за № 04/11-08Г був укладений кредитний договір.
Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. Відповідно до п. 1.1 Договору Банк зобов'язався надати Позичальникові кредит у сумі 350000 грн. строком до 28 лютого 2011 року із сплатою 17,0 процентів річних. Згідно із п.2.1 мета кредиту - споживчі цілі. Відповідно до п. 6.1 Позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим Договором.
У забезпечення виконання боргових зобов'язань за Договором було укладено договір іпотеки належних майновому поручителю Позичальника приватному сільськогосподарському підприємству «Агросвіт» комплексу будівель та обладнання, договір поруки із фізичними особами 7 березня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кіровоградської обласної дирекції за № 04/11-08Г був укладений кредитний договір.
У забезпечення виконання боргових зобов'язань за Договором було укладено договір іпотеки належних майновому поручителю Позичальника приватному сільськогосподарському підприємству «Агросвіт» комплексу будівель та обладнання, договір поруки із фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5.
Внаслідок не виконання позивачем своїх зобов'язань щодо погашення частини кредиту та нарахованих відсотків, відповідач звернувся з позовом до Гайворонського районного суду, рішенням якого від 02.02.2010 року достроково стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 165 607 грн. заборгованості по неповернутому кредиту, відсоткам, пені та судових витрат.
Позивачі довідалися про те, що Відповідач продовжує нараховувати проценти та пеню за Договором оскільки термін дії Договору встановлений до 28.02.2011 року
Позивачі вважають, що даний Договір слід визнати розірваним, так як він не має права на існування у зв'язку зі стягненням на користь Відповідача всієї суми
кредиту.
В судовому засіданні Позивачі свої позовні вимоги підтримали та пояснили,що вважають позов обґрунтованим в зв’язку з тим, що ВАТ «Райффайзен банк Аваль» звернувся до суду з позовом про часткове стягнення суми заборгованості, отже порушив умови укладеного договору в односторонньому порядку. Заборгованість вони не погасили, рішення Гайворонського районного суду від 02.02.2010 вони не виконали.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав повністю та просив відмовити у його задоволенні як такому, що не відповідає вимогам закону.
Вислухавши думку позивачів, відповідача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Цивільним Кодексом України (ст.ст.651-653 ЦКУ) встановлені виключні підстави для розірвання укладеного договору. Так, ст.651 ЦКУ визначено:
1 Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу
однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та
в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або
частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом,
договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 625 ЦКУ встановлено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 9.1. Кредитного договору встановлено, що договір діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, проценти за користування кредитом, штрафів та пені).
Посилання Боржника на Закон України "Про виконавче провадження" в частині наявності відкритого за рішенням суду від 02.02.2009 року виконавчого провадження як підстави для визнання Кредитного договору розірваним є безпідставними.
Ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів.
Тобто, виконавче провадження є нічим іншим, як примусовим виконанням рішень судів. Статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено надання можливості боржнику добровільно виконати рішення суду. Однак, станом на 30.04.2010 року, тобто на дату подання позовної заяви до суду, заходів щодо добровільного виконання рішення суду не вжито.
Крім цього, відповідно до п.1.1. Кредитного договору Банк надав Позичальникові кредит у сумі 350 000 грн. строком до 28.02.2011 року.
Цивільним Кодексом України (ст.ст.651-653 ЦКУ) встановлені виключні підстави для розірвання укладеного договору. Так, ст.651 ЦКУ визначено:
1 Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу
однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та
в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або
частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом,
договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 625 ЦКУ встановлено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 9.1. Кредитного договору встановлено, що договір діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, проценти за користування кредитом, штрафів та пені).
Банк зі свого боку до суду з позовом про розірвання або зміні Кредитного договору, в т.ч. з підстав істотного порушення з боку Боржника умов договору, не звертався.
Посилання Боржника на Закон України "Про виконавче провадження" в частині наявності відкритого за рішенням суду від 02.02.2009 року виконавчого провадження як підстави для визнання Кредитного договору розірваним є безпідставними.
Враховуючи викладене, у Відповідача є всі законні підстави нараховувати, до часу виконання як добровільно так і примусовому порядку, боржником в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, проценти за користування кредитними коштами та пеню.
Відповідно до п. 6.1 Позичальник зобов'язується використати кредит І на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 10.2. Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування Позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен календарний день прострочення.
Враховуючи викладене, у Відповідача є всі законні підстави нараховувати, до часу виконання як добровільно так і примусовому порядку, боржником в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, проценти за користування кредитними коштами та пеню.
Керуючись ст. 525, 526, 530, 531 ЦК України, ст. 60, 128 ЦПК України суд вважє, що позовна заява ОСОБА_8 про визнання кредитного договору № 014/05/148 від 07.03.2008 року укладеного між Позивачем та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кіровоградської дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" розірваним, не підлягає задоволенню.
Керуючись, ст.ст. 525, 526, 530, 531 ЦК України, ст.ст. ст.ст. З, 15, 79, 84, 88, 213-215 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВАТ «Райффайзен банк Аваль» про розірвання договору № 014/05/148 від 07.03.2008 року відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції (Гайворонський районний суд) шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя
Р.Ю.Сліпенко.