ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
10.08.07 Справа № 3/43-5/44а
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Городечної М. І.
суддів Юркевича М. В.
Кузя В.Л.
розглянув апеляційні скарги Державного підприємства «Аргентум»№ 86/01 від 06.07.2006 року та ТОВ «Львівський художньо-виробничий комбінат»№ 24/06-06 від 24.06.2006 року на постанову Господарського суду Львівської області від 19.06.2006 року у справі № 3/43-5/44а
за позовом Прокурора Пустомитівського району в інтересах держави в особі:
1 -Пасіки-Зубрицької сільської ради
2 -Пустомитівської районної державної адміністрації
3 -ДПІ в Пустомитівському районі
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський художньо-виробничий комбінат”, м.Львів
за участю третіх осіб:
1 -Пустомитівський районний відділ земельних ресурсів
2 -ДП «Аргентум», м. Львів
3 -СПД фізична особа -ОСОБА_1., м. Львів
про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та стягнення податку на землю в сумі 6 242, 40 грн.
за участю представників учасників процесу:
від прокурора Пустомитівського району - Шумелда Р.Р.
від позивача 1 -Гудима Ю.Є.
від позивача 2 -Корилкевич П.В.
від позивача 3 -Антонюк І.Б.
від відповідача -Пашковський Я.В.
від третьої особи 1 - Лещук Б.Й.
від третьої особи 2 - ОСОБА_2., Остюк З.С.
від третьої особи 3 - ОСОБА_2.
Присутнім представникам учасників процесу роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 49, 51, 54 КАС України.
В с т а н о в и в :
Постановою господарського суду Львівської області від 19.06.2006 року у справі № 3/43-5/44а повністю задоволено позов Прокурора Пустомитівського району в інтересах держави в особі позивачів: Пасіки-Зубрицької сільської ради, Пустомитівської районної державної адміністрації, ДПІ у Пустомитівському районі до Підприємства Львівської обласної організації національної спілки художників України «Львівський художньо-виробничий комбінат»: стягнено з останнього 6 242, 40 грн. податку на землю; припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 8,0 га на території Пасіки-Зубрицької сільської ради Підприємства Львівської обласної організації національної спілки художників України «Львівський художньо-виробничий комбінат», посвідченого Державним актом на право постійного користування землею; скасувано Державний акт серії Б № НОМЕР_1на право постійного користування землею, виданий Підприємству Львівської обласної організації національної спілки художників України «Львівський художньо-виробничий комбінат»; стягнено з відповідача в дохід Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 62,42 грн. судового збору.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням місцевого господарського суду, ДП «Аргентум»та Підприємство Львівської обласної організації національної спілки художників України «Львівський художньо-виробничий комбінат»оскаржили його в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року замінено Підприємство Львівської обласної організації національної спілки художників України «Львівський художньо-виробничий комбінат»його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівський художньо-виробничий комбінат”.
В апеляційній скарзі № 24/06-06 від 24.06.2006 року, доповненнях (вх. № НОМЕР_2 від 15.09.2006 року) та додаткових поясненнях до неї (вх. № НОМЕР_3 від 08.08.2007 року відповідач вважає постанову господарського суду Львівської області від 19.06.2006 року у справі № 3/43-5/44а незаконною та необгрунтованою, посилаючись на те, що судом не враховано, що Підприємство протягом двох попередніх років (час, за який може бути стягнено земельний податок згідно ст. 18 Закону України «Про плату за землю») сплачував єдиний податок, тобто був звільнений від сплати податку за землю з огляду на положення Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Також скаржник зазначає, що право на користування земельною ділянкою не може бути припинено на підставі п. «д»ст. 141 Земельного кодексу України, тобто через систематичну несплату земельного податку, оскільки Підприємство не є платником земельного податку. Апелянт також звертає увагу на те, що у Державному акті на право постійного користування землею серії Б № НОМЕР_1зазначено, що земля надана для будівництва багетної фабрики і виробництва художніх виробів, і хоча Підприємство не здійснило будівництво фабрики, проте займається виробництвом художніх виробів, що відповідає цільовому використанню земельної ділянки. Крім того, скаржник, звертаючись до ст. 144 ЗК України, ст.ст. 2, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», п.п., 1.1, 4.1, 5.3, 5.4, 5.6, 6.1, 6.2 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 213 «Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», зазначає, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.05.2006 року не може бути належним доказом у справі, оскільки перевірка проведена з порушенням вищезазначених нормативно-правових актів.
Враховуючи зазначені доводи, апелянт просить постанову господарського суду Львівської області від 19.06.2006 року у справі № 3/43-5/44а скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в поданому до нього позові.
В апеляційній скарзі на постанову господарського суду Львівської області від 19.06.2006 року у справі № 3/43-5/44а ДП “Аргентум” посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що Підприємство Львівської обласної організації національної спілки художників України “Львівський художньо-виробничий комбінат” є платником єдиного податку і відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не є платником податку на землю. При цьому, скаржник зазначає, що ДП “Аргентум” з 1997 року сплачує податок на землю за частину земельної ділянки площею 3,2 га, яка перебуває у його користуванні. Дана обставина підтверджується платіжними дорученнями, розрахунками розміру плати за землю, погодженими з ДПІ у Пустомитівському районі. Також апелянт зазначає, що заборгованості по даному виду податку підприємство не має. Крім цього, продовжує Апелянт, судом порушені вимоги ч. 3 ст. 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, оскільки було безпідставно прийнято до уваги Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 415 від 10.05.2006 року. На думку скаржника, даний Акт складений з порушенням п.п., 1.1, 4.1, 5.3, 5.4, 5.6, 6.1, 6.2 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року № 213 “Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель”, а саме не підписний всіма особами, що були присутні при його складанні та не надавався для ознайомлення землекористувачам. Крім того, скаржник зазначає, що частина спірної земельної ділянки площею 3,2 га, яка раніше перебувала у користуванні відповідача, була вилучена в нього у встановленому порядку рішенням Пасіки-Зубрицької сільської ради № НОМЕР_4року та 25.06.1996 року і відведена ДП “Аргентум” в натурі, що, на думку скаржника, підтверджується актом про передачу і показ меж земельної ділянки, складеним головним управлінням архітектури та містобудування м. Львова.
За наведеного, апелянт просить постанову господарського суду Львівської області від 19.06.2006 року у справі № 3/43-5/44а скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.
Прокурор та позивачі в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг заперечили, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, оскільки судом правильно встановлено, що відповідач не сплачує земельного податку за час користування спірною земельною ділянкою, а тому відповідно до п. “д” ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України його право користування даною земельною ділянкою підлягає припиненню в судовому порядку, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, а Конституцією України гарантовано право на звернення до суду за захистом порушеного права.
Судом неодноразово відкладався розгляд справи за клопотаннями сторін. Апеляційним судом 08.08.2007 року та 10.08.2007 року оголошувалась перерва в судових засіданнях.
Апеляційний суд перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі в порядку ст.ст. 195-196 КАС України, встановив наступне.
Прокурор Пустомитівського району подав позов в інтересах держави в особі позивачів: Пасіки-Зубрицької сільської ради, Пустомитівської районної державної адміністрації, ДПІ у Пустомитівському районі до Підприємства Львівської обласної організації національної спілки художників України «Львівський художньо-виробничий комбінат», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівський художньо-виробничий комбінат”, про стягнення 6 242, 40 грн. податку на землю та про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8,0 га на території Пасіки-Зубрицької сільської ради Підприємства Львівської обласної організації національної спілки художників України «Львівський художньо-виробничий комбінат», та скасування Державного акта серії Б № НОМЕР_1на право постійного користування землею, виданого Підприємству Львівської обласної організації національної спілки художників України «Львівський художньо-виробничий комбінат», в зв'язку з систематичною несплатою відповідачем земельного податку згідно п. “д” ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу України.
26.05.1990 року виконавчим комітетом Пустомитівської ради народних депутатів Львівському художньо-виробничому комбінату видано державний акт серії Б № НОМЕР_1на право постійного користування земельною ділянкою площею 8 га на території Пасіки-Зубрицької сільської ради за межами населеного пункту для будівництва багетної фабрики і виробництва художніх виробів.
Як встановлено апеляційним судом, ДПІ у Пустомитівському районі нараховано відповідачу земельний податок за два роки згідно ч. 1 ст. 18 Закону України “Про плату за землю”, що передували зверненню до суду. Сума земельного податку за вказаний період, згідно розрахунку ДПІ, становить 6 242,4 грн.
Статтею 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 15 Закону України “Про плату за землю” передбачено, що використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Згідно із ст. 5 цього Закону, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, надана у власність або користування, суб'єктом, відповідно, - власник або користувач, тобто безпосередньо та особа, якій земельна ділянка передана у власність або користування.
Статтею 14 Закону України “Про плату за землю” передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом.
Згідно з ст. 17 згаданого Закону, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.
Землекористувачі відповідно до ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом тощо.
Абзацом 5 ч. 1 п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та п. 6 постанови КМУ "Про роз'яснення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником ряду податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема, плати (податку) за землю за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності. Вказаний Указ є спеціальним у сфері оподаткування і підлягає застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів використання землі для провадження підприємницької діяльності.
В той же час, з матеріалів справи, зокрема, пояснень відповідача та його представника, пояснень третіх осіб; актів перевірки: управління з контролю за використанням та охороною земель від 10.05.2006 року, комісії Пасіки-Зубрицької сільської ради від 26.04.2006 року; договорів від 25.09.1997 року про розподіл земельної ділянки та від 11.07.1994 року про спільну діяльність, укладених між Підприємством Львівської обласної організації національної спілки художників України «Львівський художньо-виробничий комбінат»та ДП “Аргентум”, вбачається, що відповідач у 1994 -1997 роках передав частину земельної ділянки третій особі -ДП “Аргентум”, іншу - не використовує взагалі, а останнє, в свою чергу, не маючи правовстановлюючих документів на право користуння землею, зводить на ній споруди, які передало в користування третій особі -СПД ОСОБА_1.; тобто вбачається, що відповідачем безпосередньо не використовується земельна ділянка для здійснення підприємницької діяльності.
За наведеного, є безпідставним твердження відповідача про те, що він не є платником земельного податку, оскільки сплачує єдиний податок відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України відповідачем не подано суду доказів сплати земельного податку за період останніх двох років в сумі 6242,4 грн.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позову в частині стягнення з відповідача 6242,4 грн. заборгованості по сплаті земельного податку, а тому вважає, що постанову місцевого господарського суду в цій частині слід залишити без змін.
При цьому, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, розглянувши в одному провадження адміністративний спір про припинення землекористування з господарським спором про стягнення заборгованості з земельного податку.
Апеляційний суд вважає, що вимога про стягнення заборгованості з земельного податку підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, виходячи з положень п 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 17 КАС України спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Предметом судового розгляду в даній справі в частині позову про стягнення земельного податку є вимога ДПІ в Пустомитівському районі, в інтересах якої звернувся до господарського суду прокурор Пустомитівського району, як суб'єкта владних повноважень, що здійснює в силу п. 1, 11 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 27 Закону України “Про плату за землю” владні функції щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку та звернень з позовами до суду про стягнення заборгованості, зокрема й з даного податку, перед бюджетом.
Тобто, в даному випадку, як вбачається зі змісту позовної заяви, зокрема предмету та підстав поданого позову, на розгляд господарського суду був переданий публічно-правовий спір, який виник з публічно-правових відносин, і Прокурором Пустомитівського району подано позов в інтересах суб»єкта владних повноважень -в даному випадку ДПІ в Пустомитівському районі, яка здійснює свої владні управлінські функції в даних спірних правовідносинах.
Щодо постанови суду першої інстанції в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8 га на території Пасіки-Зубрицької сільської ради ТОВ «Львівський художньо-виробничий комбінат», посвідченого Державним актом на право користування землею серії Б № НОМЕР_1та скасування даного Акта, то суд апеляційної інстанції вважає, що зазначена постанова в цій частині підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Пунктом 10 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.
Главою 22 ЗК України передбачено підстави та порядок припинення прав на землю, в тому числі права користування.
Відповідно до п. “д” ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
З комплексного аналізу статтей 141 -149 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26, ч.ч. 1-3 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 6 п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” апеляційним судом вбачається, що припинення землекористування здійснюється уповноваженими особами власників -органами державної влади та органами місцевого самоврядування, на підставі відповідних рішень чи розпоряджень, в разі незгоди з якими землекористувачі мають право оскаржити їх до суду.
Відповідно до п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 3, ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутись до адміністративного суду у випадках, встановлених законом, зокрема на виконання його владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відсутні передбачені законодавством України підстави для звернення прокурора Пустомитівського району в інтересах держави в особі Пасіки-Зубрицької сільської ради, Пустомитівської районної державної адміністрації та ДПІ у Пустомитівському районі з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський художньо-виробничий комбінат” про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8 га на території Пасіки-Зубрицької сільської ради Підприємства Львівської обласної організації національної спілки художників України «Львівський художньо-виробничий комбінат», посвідченого Державними актом на право користування землею серії Б № НОМЕР_1, оскільки не дотримано встановленого законодавством порядку припинення землекористування.
За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що постанову господарського суду Львівської області від 19.06.2006 року у справі № 3/43-5/44а в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8 га на території Пасіки-Зубрицької сільської ради ТОВ «Львівський художньо-виробничий комбінат», посвідченого Державним актом на право користування землею серії Б № НОМЕР_1та скасування даного Акта слід скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині позовних вимог -відмовити, а в частині задоволення позову про стягнення 6242 грн. 40 коп. земельного податку - постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст.ст. 87, 94, 206, ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України судові витрати по сплаті державного мита за розгляд справи розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 89 КАС України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівський художньо-виробничий комбінат” має право на повернення йому зайво сплаченого державного мита (судового збору) за подання апеляційної скарги в сумі 72 грн. 9 коп., подавши суду відповідне клопотання.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 162, 196, 198, 202, 205, 207, 254, ч.ч. 1, 3, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційні скарги Державного підприємства «Аргентум»та Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський художньо-виробничий комбінат” частково задоволити.
2. Постанову господарського суду Львівської області від 19.06.2006 року у справі № 3/43-5/44а скасувати в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8 га на території Пасіки-Зубрицької сільської ради ТОВ «Львівський художньо-виробничий комбінат», посвідченого Державним актом на право користування землею серії Б № НОМЕР_1та скасування даного Акта. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В частині задоволення позову про стягнення 6242 грн. 40 коп. земельного податку та стягнення 62 грн. 42 коп. судового збору - постанову суду першої інстанції залишити без змін.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський художньо-виробничий комбінат” 1 грн. 70 коп. в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Аргентум»1 грн. 70 коп. в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга на дану постанову може бути подана протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
7. Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Городечна М.І.
Судді Юркевич М.В.
Кузь В.Л.