К о п і я
Справа № 2 - 3893/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07 липня 2010 року м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Дідик М.Ю.
за участі представника позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача Мамінової О.П.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду №22 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства “Міські квіти” про визнання права користування жилим приміщенням, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом і просить визнати за нею право користування жилим приміщенням, а саме АДРЕСА_1 В обґрунтування вимог позивачка та її представник посилались на те, що на підставі договору оренди, укладеного з попереднім власником будинку їй було надано у користування зазначене житло, де вона й проживає по цей час, сплачуючи комунальні послуги, однак не була зареєстрована за місцем проживання. В подальшому змінився власник будинку, договір з новим власником не укладався. У зв’язку з тим, що позивачка не зареєстрована за даною адресою, вона не взмозі оформити особистий рахунок на займану житлову площу на своє ім’я тому вимушена звернутися до суду.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача приватного підприємства “Міські квіти” в особі директора в судовому засіданні позов визнала, підтвердивши доводи позивачки, викладені в позовній заяві та пояснення представника позивачки.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, у разі визнання позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні та наданих доказів, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що 01.01.1999 року попереднім власником будинку корпорацією “Украгропромбуд” позивачці було надано у користування АДРЕСА_1 площею 18,0 кв.м.
В зазначеному приміщенні позивачка безперешкодно проживає по цей час, оплачуючи за житло та комунальні послуги , однак не була зареєстрована за місцем проживання.
Згідно рішення Одеської міської ради №3437-V від 09.10.2008 року гуртожиток та інженерні мережі за адресою: АДРЕСА_1 були передані з державної до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 06.03.2009 року передано на баланс управління приватного підприємства “Міські квіти” .
Договір між позивачкою та новим власником не укладався, однак по цей час у позивачки приймаються кошти за проживання й комунальні послуги.
Зазначені обставини сторонами визнані у попередньому судовому засіданні та згідно
ч.1 ст.61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
У відповідності зі ст.6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 року, який відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, при зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року по справі
№ 1-31/2001, положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ураїни від 10 жовтня
1994 року № 700, щодо прописки (виписки), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), тому відсутність прописки не може бути підставою для відмови у визнанні права на користування.
Згідно роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, в п.15 Постанови від 01 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” зазначено, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням або ж для відмови їй у цьому.
Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачка по справі з 1999 року постійно проживає в зазначеному приміщенні, підтримує кімнату в належному технічному стані та несе всі витрати, пов’язані з оплатою комунальних послуг, що визнано представником відповідача, тому має право користування вказаними житловими приміщеннями.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 63, 64, 130, 174, 209, 212–215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 до приватного підприємства “Міські квіти” про визнання права користування жилим приміщенням – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право користування жилим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку
ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: