УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22-ц /1172 Головуючий у 1-й інстанції Хавронюк О.Л.
Категорія 37
Доповідач Зарицька Г. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2009 року м. Житомир
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої Зарицької Г. В.
суддів: Снітка CO., Кашапової Л.М. з участю секретаря судового засідання Войтюк В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання заповіту скасованим, а свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договору купівлі-продажу недійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 лютого 2009 року
встановила:
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 лютого 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповіту скасованим, а свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договору купівлі-продажу недійсними відмовлено за безпідставністю позовних вимог. В обгрунтування своїх висновків суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів про те, що ОСОБА_5 мала намір скасувати саме заповіт від 21.10.1982 року та не доведено, що саме її права чи інтереси порушено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав
Судом встановлено, що 15 січня 1980 року ОСОБА_5 було зроблено заповіт, посвідчений Бердичівською державною нотаріальною конторою і зареєстрований в реєстрі за № 1-129, за умовами якого 1/2 частину житлого будинку № АДРЕСА_1 вона заповідала ОСОБА_3 (а.с. 30).
21.10.1982 року ОСОБА_5 зроблено новий заповіт, за умовами якого вона заповідала ОСОБА_3 весь будинок, що знаходиться за вищевказаною адресою. Даний заповіт посвідчений Бердичівською державною " нотаріальною конторою і зареєстрований в реєстрі за № 1-3093 (а.с. 31).
25 лютого 2002 року заповіт від 15.01.1980 року ОСОБА_5 скасувала, про що свідчить її заява на а.с. 134. Дійсність підпису ОСОБА_5 на заяві посвідчена державним нотаріусом Бердичівської нотаріальної контори. Вказана нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі за № 2-284 (а.с. 167-169).
Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_3, на підставі заповіту від 21.10.1982 року, 22 липня 2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину на вищевказаний будинок (а.с. 34).
01 вересня 2005 року спірний будинок вона продала ОСОБА_4, про що свідчить копія договору купівлі-продажу на а.с. 35.
За змістом ст. 544 ЦК України (в ред. 1963 p.) заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт або подавши про це заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в населених пунктах, де немає нотаріусів, -посадовій особі виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради н.д., яка вчиняє нотаріальні дії.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови № 4 від 24.06.83 р. „Про практику розгляду судами України справ про спадкування", вирішуючи спори, пов’язані зі спадкуванням за заповітом, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статтями 534, 544 ЦК і 56, 57 Закону України „Про нотаріат" заповіт може бути зроблено, змінено або скасовано лише особисто самим громадянином-заповідачем.
Оскільки заповіт від 21.10.1982 року особисто самою ОСОБА_5 не змінено, не скасовано, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 про визнання заповіту скасованим, а свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним і обгрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст. 215 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним на підставах, встановлених законом лише за заявою сторони в цьому правочині.
Як видно з матеріалів справи, позивачка не являється стороною в договорі купівлі-продажу будинку від 01 вересня 2005 року, а тому вона є неналежним позивачем в справі за позовом про визнання недійсним вказаного договору.
Відмовляючи позивачці у задоволенні цієї позовної вимоги, суд першої інстанції по суті правильно вирішив спір.
Доводи апелянта щодо скасування спадкодавцем заповіту від 21.10.1982 року є безпідставними. Зміна або скасування заповіту особою, не може доводитись показами свідків.
Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають.
Рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 лютого 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.