КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2007 № 05-5-42/8297
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: не з’явились;
від відповідача: Нестеришин Т.С. – дов. №03-07/Ю від 10.01.2007р.;
від прокуратури: Лихотоп О.Р. – посвідчення від 20.08.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Київського транспортного прокурора
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2007
у справі № 05-5-42/8297
за позовом Заступника Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі
Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України” в особі філії управління
магістральних газопроводів “Київтрансгаз”
до Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод"
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 90672,80 грн.
ВСТАНОВИВ:
Київський транспортний прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу за період з січня по квітень 2007р. у розмірі 90 672,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-42/8297 від 19.06.2007р. позовну заяву Київського транспортного прокурора було повернуто без розгляду на підставі п.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаною Ухвалою, Київський транспортний прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просив скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-42/8297 від 19.06.2007р. та направити справу на розгляд по суті до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційного подання, Київський транспортний прокурор, зокрема, зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. ст. 2, 63 Господарського процесуального кодексу України, що згідно зі ст. 104 вказаного кодексу, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. апеляційне подання Київського транспортного прокурора було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.09.2007р.
У судовому засіданні 12.09.2007р. представник прокуратури підтримав апеляційне подання з підстав, викладених у ньому, просив суд його задовольнити, скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-42/8297 від 19.06.2007р. та направити справу на розгляд по суті до суду першої інстанції.
У судовому засіданні 12.09.2007р. представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 10.09.2007р., в якому зазначив про те, що заперечує проти доводів прокурора, викладених в апеляційному поданні, просить суд відмовити в його задоволенні та залишити без змін оскаржувану Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-42/8297 від 19.06.2007р. як таку, що прийнята судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права.
Представник позивача у судове засідання 12.09.2007р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційного подання, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-42/8297 від 19.06.2007р. позовну заяву Київського транспортного прокурора було повернуто без розгляду на підставі п.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що спірні правовідносини не пов’язані із захистом інтересів держави.
Вказана Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що спірні правовідносини виникли між Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Відкритим акціонерним товариством “Київський мотоциклетний завод” в процесі здійснення ними господарської діяльності. Суд першої інстанції також зазначив, що прокурором фактично заявлені вимоги в інтересах Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, оскільки вимоги стосуються виконання зобов’язання на користь останнього, тоді як згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та рішенням Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. прокурори (їх заступники) подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
В апеляційному поданні прокурором, зокрема, зазначено про те, що судом першої інстанції не враховано той факт, що єдиним засновником і акціонером Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” є держава в особі Кабінету Міністрів України. Державою Національній акціонерній компанії “Нафтогаз України” надано спеціальний дозвіл на транспортування та безперебійне постачання природного газу, який є стратегічною природною сировиною і має для України загальнодержавне значення. Тобто, на думку прокурора, у спірних правовідносинах інтереси держави в особі Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” і Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” повністю збігаються.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами, викладеними в апеляційному поданні, з огляду на наступне.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно з ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, відповідно до вимог ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний суд України рішенням від 08.04.1999р. визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутись порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатись повністю, частково, або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державною власністю у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Згідно п.2 резолютивної частини вищевказаного рішення Конституційного суду України, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, визначено як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В п.5 мотивувальної частини даного рішення Конституційного суду України зазначено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є стороною в господарському процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави.
З вищенаведеного випливає, що прокурор не може подавати до господарського суду позов, позивачем в якому виступає державне підприємство. Таким позивачем може бути тільки орган державної влади або місцевого самоврядування.
Звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 90 672,80 грн. на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”, прокурор не мав права на подання та підписання позовної заяви в інтересах Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”, необґрунтовано визначив вказане підприємство як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки суб’єктами спірних правовідносин є Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” та Відкрите акціонерне товариство “Київський мотоциклетний завод”.
Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” є самостійним господарюючим суб’єктом, що здійснює управління господарською діяльністю через свої органи та посадові особи відповідно до ст. 89 Господарського кодексу України і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” є юридичною особою, яка відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України наділена правом самостійно звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що позов Київського транспортного прокурора пред’явлений в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності, але не в інтересах держави.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку прокурор невірно визначив позивача, тобто орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, наслідком чого є повернення такої позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна позиція викладена в Роз’ясненні Президії Вищого господарського суду України №04-5/570 від 22.05.2002р. “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” (із змінами та доповненнями).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва №05-5-42/8297 від 19.06.2007р. про повернення без розгляду позовної заяви Київського транспортного прокурора, поданої в інтересах держави в особі Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” винесена судом першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства, отже підстав для її скасування немає.
Оскільки апелянт звільнений від сплати державного мита, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційного подання не стягуються.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Київського транспортного прокурора залишити беззадоволення, Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-42/8297 від 19.06.2007р. - без змін.
2. Матеріали справи №05-5-42/8297 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді