Іменем України
УХВАЛА
20 травня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Снітка С.О.
суддів Кашапової Л.М.,
Олексієнка М.М.,
секретаря Ганько Ю.І.
з участю відповідача, його представника, представників позивача
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом центральної дитячої міської лікарні м.Житомира до ОСОБА_2 про визнання втратившим право на житло за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 31 березня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
10.12.2008 р. центральна дитяча міська лікарня м.Житомира пред'явила позов до ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування жилою кімнатою.
Позивач зазначив, що 25.01.1994р. медсестрі ОСОБА_3 була надана кімната в гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Гуртожиток є комунальною власністю Житомирської міської ради, перебуває на балансі ЦДМЛ та підпорядкований головному лікарю. В даній кімнаті наймач проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 та сином ОСОБА_4
В 2005 р. сім'єю ОСОБА_4 була придбана квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_3 з сином знялися з реєстраційного обліку, а ОСОБА_2 В добровільному порядку знятись з реєстраційного обліку та здати кімнату відмовився.
З 2006 року в кімнаті ніхто не проживає, кімната зачинена, в зв'язку з чим неможливо поселити працівників, що прибули з іншої місцевості.
Тому на підставі ст. 71 ЖК України позивач просив суд задовольнити позов.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2009 року позов задоволено. Постановлено визнати ОСОБА_2
Справа №22ц-1364/09 Головуюча у суді першої інстанції ОСОБА_5
Категорія: 44 Доповідач: Снітко С.О.
Васильовича втратившим право на житло в кімнаті АДРЕСА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову позивачу в позові, оскільки вважає його постановленим з порушенням ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212, 213, 214 ЦПК України, ст. 29 ЦК України. Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були допитані не в попередньому судовому засіданні, а в процесі розгляду справи, тому порушено ст. 130 ЦПК України. Суд не грунтував рішення на принципах всебічності, повноти, об'єктивності та безпосередності, порушивши вимоги ст. 212 ЦПК України. Суд проігнорував покази свідка ОСОБА_8, не навів мотивів, чому він не взяв їх до уваги як доказ про його проживання в кімнаті.
Суд безпідставно відхилив його клопотання про допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги , виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Із матеріалів справи видно, що 25.01.1994 р. ОСОБА_3 була надана кімната АДРЕСА_2 В даній кімнаті вона проживала із сім'єю: чоловіком ОСОБА_2 та сином ОСОБА_4
21.02. 2005 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1. Половину цієї квартири 25.03. 2009р. ОСОБА_2 подарував синові ОСОБА_4, залишившись зареєстрованим у гуртожитку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 2006 року кімнатою в гуртожитку не користується та не проживає в ній без поважних причин. Зазначені обставини стверджуються актами (а.с.8, 9), доповідною завідуючої гуртожитком (а.с.7), поясненнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13
Зокрема свідок ОСОБА_11 пояснила, що працює комірником в зазначеному гуртожитку та проживає в ньому. Вона часто буває на секції, де знаходиться кімната відповідача. З 2006 року відповідач в цій кімнаті не з'являється. При проведенні інвентаризації в 2007 та 2008 роках кімната була зачинена.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що проживає в зазначеному гуртожитку та працює швейцаром у ньому, а до 2009 року працювала за сумісництвом прибиральницею, обслуговуючи секцію, де знаходиться кімната відповідача.
З 2006 року вона щоденно буваючи на секції відповідача, та чергуючи на вході в гуртожиток добу через три, жодного разу відповідача на секції не бачила, в гості до нього ніхто не приходив, він декілька раз приходив забрати пошту, проте в кімнату при цьому не піднімався.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, проживаючі в гуртожитку по сусідству з кімнатою відповідача з 2007 року, пояснили, що до останнього часу його в гуртожитку не бачили.
Із справи також видно, що ОСОБА_2 в трудових відносинах з позивачем не перебуває.
За таких обставин суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ЦДМЛ м.Житомира.
Посилання ОСОБА_2 в скарзі на порушення судом ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212, 213, 214 ЦПК та ст.29 ЦК України матеріалами справи не стверджуються.
В попередньому судовому засіданні свідки не допитувались, а допитувались у судовому засіданні при розгляді справи по суті, тому ст. 130 ЦПК України не порушена.
Пояснення свідка ОСОБА_8 суперечили іншим доказам, зібраним по справі, тому суд їх і не прийняв до уваги.
Пояснення свідка ОСОБА_9 допитаної в апеляційній інстанції, на правильність судового рішення не впливають, оскільки вона не зазначила конкретних причин відвідування відповідача у спірному жилому приміщенні (при умові , що вони щоденно бачаться на ринку де відповідач працює вантажником), а єдина названа нею конкретна дата 20 березня 2009р. відвідин припадає на періодж після подання позову до суду.
Відхилення судом клопотання представника відповідача ОСОБА_14 про допит свідків не є підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 31 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього моменту протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.