КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2007 № 12/188 (10/158)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача – представник не з’явився,
від відповідача – Александренкова О.Т. – юрист,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду Чернігівської оласті від 04.07.2007
у справі № 12/188 (10/158)
за позовом ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк"
до Державного підприємства "Новоборовицький спиртзавод"
про стягнення заборгованності 796167,32 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2007р. усправі № 12/188 (10/158) відмовлено у повному обсязі ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Чернігівського регіонального управління в задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП «Новоборовицький спиртзавод» 796 167,32 грн. заборгованості.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування судом обставин справи, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Зокрема він вважає, що відповідно до п. 11 договору поруки термін дії поруки складає п’ять років, оскільки на його думку він дорівнює строку позовної давності, передбаченому сторонами в договорі.
В судове засідання скаржник не з’явився з невідомих причин, хоча про дату, час і місце був повідомлений належним чином. Колегія суддів враховуючи те, що в справі достатньо матеріалів, приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника апелянта.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне:
Як було з’ясовано судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги, 05.08.2004 року між Акціонерним банком «Приватінвест» та ТОВ «Компанія «Імперія СП» (позичальник) був укладений кредитний договір № 050804/1.
Відповідно до п. 1.1 договору банк, при наявності вільних коштів, взяв на себе зобов’язання надати позичальнику кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії з лімітом 530 000 грн., не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2. даного договору, в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені даним договором терміни.
Договором передбачено, що кредит надається на поповнення обігових коштів. Термін повернення кредиту - 04.08.2005 року.
Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що позичальник за користування кредитом сплачує відсотки в сумі 22% річних, а згідно п.4.2 кредитного договору, при порушенні терміну повернення кредиту. Позичальник сплачує 45% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
На виконання взятих на себе зобов’язань АБ «Приватінвест» надав ТОВ «Компанія Імперія СП» кредит в сумі 530000 грн, що підтверджується, наявним в матеріалах справи, платіжним дорученням № 1 від 12.08.2004р.
В забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору № 050804/1 від 05.08.2004 року АБ «Приватінвест» уклав договір поруки № 050804/1 від 05.08.2004 року з ДП «Новоборовицький спиртовий завод» (поручителем), який є відповідачем по даній справі.
Відповідно до п.1 договору поруки, відповідач, як поручитель, надав поруку перед кредитором за виконання ТОВ «Компанія «Імперія СП» зобов’язань по кредитному договору від 05.08.04р. № 050804/1.
18.05.2006 року між відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Приватінвест» (кредитором) та Чернігівським РУ ПриватБанком був укладений договір № U-22 про відступлення прав вимоги, за яким Кредитор відступає «ПриватБанку» право вимоги до ТОВ „Компанія „Імперія СП", яке випливає з кредитного договору від 05.08.2004 року №050804/1.
Пунктом 1 договору № U-22 від 18.05.2006 р. передбачено, що відступлення прав вимоги здійснюється кредитором на отримання на свою користь від Боржника платежів по кредиту, відсоткам за його користування, комісіям, винагородам ,інших платежів, неустойки (штрафу, пені), права на отримання яких від Боржника виникне після укладення цього договору, до повного виконання зобов’язань Боржником, та інших прав у повному обсязі.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто до позивача перейшли всі права та обов’язки кредитора по кредитному договору №050804/1 від 05.08.2004 року та договору поруки № 050804М.
Позичальник взяті на себе зобов’язання не виконав, кредит в установлений строк не повернув. Заборгованість по кредиту становить 530 000 грн. Крім того за період користування кредитом з 06.08.05р. по 25.04.07р. позичальник зобов’язаний сплатити відсотки в сумі 237 440 грн., фактично позичальником сплачено 37130 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 06.08.05р. по 25.04.07р. становить 200 310 грн. Позивачем також нарахована пеня в сумі 65 857 грн. 32 коп. за прострочку виконання взятих зобов’язань по кредитному договору та договору поруки.
Згідно ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов’язків за кредитним договором в тому розмірі, що і боржник , включаючи сплату кредиту процентів зарахованих за користування кредитором, винагороди, штрафу пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’являвить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Колегія суддів, дослідивши договір поруки, прийшла до висновку, що термін дії поруки сторонами в договорі не визначено, а тому позивач мав право пред’явити вимогу поручителю протягом шести місяців, тобто до 04.02.06р.
Матеріалами справи доведено, що вимога позивачем була пред’явлена поручителю лише 23.04.2007р., тобто з пропуском шестимісячного терміну.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його вимог, оскільки дія поруки припинилась, згідно з п.4 ст.559 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про те, що згідно п. 11 договору поруки сторонами встановлено термін дії поруки п’ять років, оскільки п. 11 договору поруки сторонами передбачено, що строк (позовна давність) в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу встановлюється п’ять років. Строк позовної давності і строк дії поруки не є тотожними поняттями, до того ж в п.11 договору поруки сторони визначили саме строк позовної давності, а не строк дії поруки.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2007р.у справі № 12/188 (10/158) залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Чернігівського регіонального управління – без задоволення.
2. Матеріали справи № 12/188 (10/158) повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
05.09.07 (відправлено)