ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 липня 2010 р.                                                                                    № 34-30/161-08-3138  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Дерепи В.І. -  головуючого (доповідача), Грека Б.М., Подоляк О.А.

за участю представників сторін: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Екосервіс" на рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2010 року у справі за позовом ТзОВ "Екосервіс" до Малого приватного підприємства "Еко-Тур-Центр "Венеція", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді: будинку (літ."А") загальною площею 80 кв.м, електростанції (літ."Б) загальною площею 37,5 кв.м, складу (літ."В") загальною площею 9,9 кв.м, кухні (літ."Г") загальною площею 30 кв.м, вбиральні (літ."Д") загальною площею 1,20 кв.м, складу (літ."Е") загальною площею 64,20 кв.м, №№1-3 надвірних споруд, що розташовані за адресою: Одеська обл., Кілійський район, м.Вилково, о.Шабош.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 жовтня 2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

Рішенням господарського суду Одеської області  від 15 січня 2010 року (суддя Фаєр Ю.Г.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2010 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі ТзОВ "Екосервіс" просить скасувати вказані судові рішення, як прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та задовольнити позовні вимоги позивача, визнавши за ним право власності на вказане майно.

Перевіривши  матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга  не  підлягає  задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Статуту, перереєстрованого Кілійською районною державною адміністрацією 13.12.2000 року мале приватне підприємство "Еко Тур Центр "Венеція" створене відповідно до діючого законодавства громадянином ОСОБА_3, який мешкає в АДРЕСА_1 та є його засновником і власником.

14 листопада 2003 року Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано установчий договір про створення ТзОВ "ЕКОСЕРВІС", укладений 23 жовтня 2003 року між МПП "Еко-Тур-Центр "Венеція", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

23 жовтня 2003 року засновниками ТзОВ "ЕКОСЕРВІС" складено, підписано та скріплено печаткою акт передачі матеріальних цінностей до статутного фонду товариства, згідно якого МПП "Еко-Тур-Центр "Венеція" передало до цього фонду матеріальні цінності, в тому числі будинок, розташований на о.Шабош вартістю 42652,80 грн.

Відповідно до п.7 вказаного установчого договору ТзОВ "ЕКОСЕРВІС" є власником майна, переданого йому учасниками, одержаного прибутку, а також іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Відповідно до п.9.2. нової редакції статуту ТзОВ "ЕКОСЕРВІС", зареєстрованого 30.05.2005 року  товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, отриманих прибутків, іншого майна, придбаного на законних підставах.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вважав, що не має можливості здійснювати право власності на передане до статутного фонду  вказане нерухоме майно, у зв’язку з тим, що МПП "Еко-Тур-Центр "Венеція" перешкоджає йому у користуванні цим  майном, чим порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч.1 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2  абз.3 ст.331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На підставі ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 17 вересня 2004 року по справі №2-1320/04, яке вступило в законну силу, за ОСОБА_3 визнано право власності на спірне нерухоме майно.

На підставі вказаного рішення 13 січня 2005 року комунальним підприємством "Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" здійснено реєстрацію вказаних нежитлових будівель та споруд.

Крім того, згідно технічного паспорту, виданого 14 вересня 2004 року ОСОБА_3, на комплекс будівель, окрім будинку під літ."А" йому на праві власності належить електростанція під літ."Б", склад-літ."В", кухня-літ."Г", склад-літ."Е", вбиральня-літ."Д" та надвірні споруди №1-3, які є окремими спорудами і до статутного фонду ТзОВ "ЕКОСЕРВІС" не передавались.

Згідно ст.33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи судами правильно були визнані безпідставними та не доведеними належним чином посилання позивача на акт від 23 жовтня 2003 року, яким МПП "Еко-Тур-Центр "Венеція" в особі його засновника ОСОБА_3 передало до статутного фонду ТзОВ "ЕКОСЕРВІС" будинок на острові Шабош, як на підставу для визнання за позивачем права власності, оскільки в цьому акті не конкретизовано передане ОСОБА_3 позивачеві майно, щодо якого заявлений даний позов.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про відмову позивачеві в позові.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно перевірили всі обставини справи, дали  належну правову оцінку зібраним по справі доказам та прийняли  законні і обґрунтовані судові рішення, які відповідають матеріалам справи та вимогам закону, що регулює дані правовідносини, тому їх необхідно залишити  без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі позивачем, суд вважає не обґрунтованими, оскільки  вони спростовуються зібраними в справі доказами і не відповідають нормам діючого законодавства.

Відповідно до вимог ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня  2010 року постанова  Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2010 року залишити без  змін, а касаційну  скаргу ТзОВ "Екосервіс"  - без  задоволення.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя                                                                                    В.Дерепа                                                 

С у д д і                                                                                                         Б.Грек

                                                                                                                      О.Подоляк