КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.09.2007                                                                                           № 4/32

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Корсака В.А.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача: представник не з‘явився

від відповідача: представник не з‘явився

 від прокуратури Святошинського району м. Києва:  Гаврюшенко Г.В. – помічник прокурора Святошинського району м. Києва (пос. №205 від 18.07.2005 р.),  

 від прокуратури м.Києва: представник не з‘явився

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства "Партнер"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2007

 у справі № 4/32  

 за позовом                               Прокуратури Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

 до                                                   Спільного підприємства "Партнер"

             

                       

 про                                                  звільнення незаконно займаної земельної ділянки

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2007 р. позов задоволено повністю. Зобов‘язано відповідача звільнити земельну ділянку площею 7203,71 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська,1-А та передати Київській міській раді. Відповідно до вказаного рішення, вирішено стягнути з  Спільного підприємства „Партнер" на користь Державного бюджету України 85 грн. державного мита, на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2007 р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників Прокуратури Святошинського району м.Києва, колегія встановила наступне:

Державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (Київдержзем інспекції), відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель",  проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні СП „Партнер" земельної ділянки загальною площею 7203,71 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська,1-А, про що складено акт №669/26 від 18.05.2006 р. (копія в матеріалах справи).

В результаті проведеної перевірки встановлено, що станом на 18.05.2006р. СП „Партнер" використовується земельна ділянка, під розміщення автостоянок, площею 7203,71 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська,1-А. Документи, що посвідчують право власності або право користування вказаною земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди передбачені ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, у СП „Партнер" на момент проведення перевірки були відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003 р. №963-IV самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит Прокуратури Святошинського району м. Києва від 09.01.2007 р. Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації повідомило, що справи по відведенню СП „Партнер" спірної земельної ділянки в управлінні не зареєстровані, рішення Київська міська рада по відведенню вказаних земельних ділянок не приймала, документи, що посвідчують право користування землею в управлінні не зареєстровані.

Також, в матеріалах справи міститься пояснення представника Київської міської ради про те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по даній справі, відсутнє рішення Київської міської ради про виділення відповідачу спірної земельної ділянки та проект ділянки до Київської міської ради не надходив.

Стаття 212 Земельного кодексу України, зазначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо неправомірності подання прокуратурою позову в інтересах держави в особі Київської міської ради, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів громадян та держави в судах.

Згідно з ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

Згідно зі ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. № З-рп/99 по справі щодо офіційного тлумачення положень ст.2 ГПК України (п.п 1, 2, 3 Резолютивної частини):

-          прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява за статтею 2 ГПК України, є підставою для порушення справи в господарському суді;

-          під поняттям  "орган,  уповноважений  державою  здійснювати  відповідні  функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу    України,    потрібно    розуміти    орган    державної    влади    чи    орган    місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

-          під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом   пункту   2   статті   121   Конституції   України   та   статей   2   і   29   Господарського процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені   Конституцією   України   та   законами   України   повноваження,   вчиняє   в   суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

В Рішенні Конституційного суду України у справі за поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України від 08.04.1999р.  №3-РП/99 зазначено, що у процесі дослідження та з‘ясування поняття “інтереси держави”  встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Таким чином, відповідач істотно порушує інтереси держави використовуючи земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства.

Також відповідно до ст. 9 Земельного Кодексу України, Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада є орган    місцевого самоврядування, якому законом делеговані повноваження органу виконавчої влади в сфері регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду належні докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, колегія вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим  та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Спільного підприємства “Партнер” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва  від 17.04.2007 р. по справі №4/32 – без змін.

2.Матеріали справи № 4/32 повернути Господарському суду м. Києва.

    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 10.09.07 (відправлено)