Справа № 2-9211/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина )
26 липня 2010 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:
головуючої - судді Носовської Л.О.,
при секретарі – Погорецької В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов,язання зробити певні дії,-
Керуючись ст..16,50,55 Конституцією України , ст.ст. 50,.54,67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст..10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області у перерахуванні державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у відповідності до ст..50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії по інвалідності та виплачувати її з 01 листопада 2008 року, відповідно до ст..50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області суду через Харцизький міський суд.
Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2-1989/09 р.
26 липня 2010 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:
головуючої - судді Носовської Л.О.,
при секретарі – Погорецької В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов,язання зробити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
01 липня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання неправомірною відмови у перерахунку державної пенсії по інвалідності відповідно до ст..50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності та виплачувати її з 01 листопада 2008 року.
Позов мотивує тим , що є інвалідом 3 групи безстроково внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 10 листопада 2008 року звернувся з заявою до відповідача про перерахунок призначеної пенсії по інвалідності відповідно до ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що отримав відповідь про відмову в такому перерахунку , та правомірність здійснення управлінням розрахунку. Вважає необхідним визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснити перерахунок пенсії., та просить стягнути повернення судових витрат.
Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що положення ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" не розповсюджується на Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення мінімальної пенсії за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. До вказаних правовідносин необхідно застосовувати Постанову Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002, із змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ №894 від 13.07.2004р. а також Постанову КМУ №1293 від 27.12.2005. Тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає позов обґрунтованим та таким , що підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що ОСОБА_3 належать (віднесені) до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням.
З 06 червня 2007 року позивача було повторно визнано МСЕК інвалідом 3 групи безстроково, він отримував відповідну пенсію. Позивачу встановлена причини інвалідності – захворювання, пов'язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС., отримував
10 листопада 2008р. ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду в м.Харцизьку Донецької області з заявою, в якій просив здійснити перерахунок призначеної пенсії по інвалідності відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірах не менших від шести мінімальних пенсій за віком для інвалідів 3 групи, на що отримав відповідь про відмову в такому перерахунку пенсії по інвалідності з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність здійснення управлінням розрахунку.
3 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов*язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, шо особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсїї за ії вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що у разі якшо особа має право на отримання пенсії, в тому числі відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (налалі – спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров*я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 – 2007 років відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування", на місяць згідно із Законом №489-5 від
19 грудня 2006 року. Такий самий граничний розмір визначений даною статтею для пенсій призначених у 2006 році відповідно до Закону № 3235-15 від 20 грудня 2005 року.
Проаналізувавши норми даної статті, суд зазначає, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.
Ст..50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю , у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 2 групи – 75 відсотків, інвалідам 3 групи – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст..53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку,пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як на віднесеного до категорiі 1.
Частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоі катастрофи" передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 1 групі інвалідності — 10 мінімальних пенсій за віком, 2 групі інвалідності — 8 мінімальних пенсій за віком, 3 групи інвалідності — 6 мінімальних пенсій за віком.
Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижній розмір державноі пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв*язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка, та 22 грн. 30 коп., що визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1 (зі змінами, внесеними Постановою №895 від 13 липня 2004 року), суд не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо. Якшо «порядок» відповідає на питання „як, яким чином", то «розмір» — «скільки».
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статгі 28 Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505 — 4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, шо прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року №107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року ("Урядовий кур'єр" від 31 грудня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з
1 січня — 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривень, з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня — 498 гривень.
Відповідно до ст.54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від
26 грудня 2008 року №835-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року ("Урядовий кур'єр" від
30 грудня 2008 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність на 2009 рік у розмірі – 498 грн ,а з 1 листопада 2009 року -573 грн відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати «.
Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Позиція відповідача грунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсіі за віком для встановлення нижнього рівня пенсій, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварiі на ЧАЕС.
Суд не приймає доводи відповідача, як з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин.
Обгрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 та від 28 березня 2002 року №374 спростовується також приписами пункту І та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального Закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, шо не суперечить цьому Закону.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадяи України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, шо пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змiн до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування", частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, якi постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті б, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов*язанзь виходячи з положень принципу верховенства права.
Суд, зазначає, що не надання правової оцінки судом першої інстанції доводам позивача, не вчинення жодної спроби проаналізувати всі підстави позову з точки зору обгрунтування вимог певними правовими нормами, свідчать про порушення судом пункту 1 статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що було зазначено у рішенні суду по справі "Проніна проти України".
Суд вважає, що дії Управління щодо виплати пенсій позивачам у розмірах менших від шести мінімальних пенсій за віком для інвалідів 3 групи, восьми мінімальних пенсій за віком для інвалідів 2 групи, є протиправними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статтi 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст..54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожитого мінімуму.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною відмови Управління ПФУ в м. Харцизьку Донецької області в перерахунку державної пенсії по інвалідності відповідно до ч.4 ст. 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про зобов'язання провести перерахунок пенсії з 01.11.2008 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який визначається на момент виплати пенсії, підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про те, що перерахунок пенсії повинен проводиться з дати звернення позивачів із заявами до УПФУ в м.Харцизьку, суд не приймає до уваги, оскільки порушене право позивачів не пов’язане з фактом їх звернення до відповідача, а з виплатою пенсії у розмірах, які не відповідають закону, тому факт звернення, як юридичний факт, не впливає на відновлення порушеного права. Тобто Закон України від 05.10.2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким ст..67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнена новими частинами другою та третьою , набрав чинності з 01.11.2006 р. – часу публікації в газеті « «Урядовий кур’єр» , отже відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачу– з 01.11.2008 року.
Керуючись ст..16,50,55 Конституцією України , ст.ст. 50,.54,67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст..10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області у перерахуванні державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у відповідності до ст..50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії по інвалідності та виплачувати її з 01 листопада 2008 року, відповідно до ст..50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області суду через Харцизький міський суд.
Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: