АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого судді Ломанової Л.О., суддів Притуленко О.В., Пономаренко А.В., при секретарі Рєзниченку A.M., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Судацька міська нотаріальна контора, про усунення від права спадкування та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення її від права на спадкування за заповітом та визнання за позивачем права власності на спадкове майно.
У позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3, який за життя заповів своє майно дружині - ОСОБА_2
Посилаючись на те, що відповідачка умисно перешкоджала її батьку - ОСОБА_3 внести зміни або скасувати складений ним 03 червня 2004 року заповіт, і цим сприяла виникненню свого права на спадкування, уточнивши позовні вимоги, просила суд усунути її від права на спадкування на підставі ч.2 статті 1224 ЦК України та визнати за ОСОБА_1 право на спадкове майно: недобудоване домоволодіння № 15/2 та земельну ділянку, розташовані по вул. Л.Голіцина в с Новий Світ м. Судака; грошові кошти у розмірі 53000 грн. за договором позики від 22 вересня 2003 року.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 11 лютого 2009 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Суд усунув ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. В решті позовних вимог - відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
На думку апелянта, висновок суду щодо обгрунтованості позову ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Справа № 22-ц-523- Ф/09
Головуючий в першій інстанції
суддя Іоненко Т.І.
суддя-доповідач ОСОБА_5
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не в повному обсязі відповідає вимогам зазначеній норми закону.
Відповідно до пункту 2 статті 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4
За життя, 03 червня 2004 року, ОСОБА_4 склав розпорядження, яким заповів усе належне йому майно, зокрема і земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, з якою перебував у зареєстрованому шлюбі з 08 жовтня 1997 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка обмежувала спадкодавця в контактах з рідними, не доглядала його, на підставі чого дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 умисно перешкоджала ОСОБА_4 змінити заповіт.
Цей висновок суду грунтується: на показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_4 проживав в неналежних умовах, скаржився на відношення відповідачки до нього, просив відвезти його у м. Судак, щоб він подав заяву про розірвання шлюбу та змінив заповіт; письмових матеріалах - акту від 25 серпня 2005 року, складеного депутатами селищної ради ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та заявами цих осіб в правоохоронні органи у грудні 2005 року про умови проживання спадкодавця; заяв ОСОБА_10 (онука померлого) в правоохоронні органи з приводу створення йому відповідачкою перешкод у зустрічах з ОСОБА_4 та неналежного догляду з її боку за останнім; заяви про розірвання шлюбу від 17 лютого 2002 року, яка свідчить, що ОСОБА_4 мав намір розірвати шлюб з відповідачкою; відомостях про вхідні та вихідні дзвінки на телефон, що був зареєстрований за померлим, які, на думку суду, свідчать про те, що відповідачка в останні місяці життя чинила ОСОБА_4 перешкоди в розмовах по телефону.
Показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_2 належно доглядала за ОСОБА_4, виконувала обов’язки дружини і не перешкоджала його спілкуванню з рідними суд не прийняв до уваги пославшись на те, що вони суперечать скаргам ОСОБА_10 (онука спадкодавця) в правоохоронні органи та акту депутатів про те, що відповідачка не доглядала за ОСОБА_4 і умисно перешкоджала спадкодавцеві скасувати заповіт.
Дослідивши показання свідків та письмові матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що відповідачка умисно перешкоджала спадкодавцеві змінити або скасувати заповіт не грунтується на матеріалах справи, оскільки жодний із свідків не надав показань про те, що відповідачка якимось чином будь-коли перешкоджала ОСОБА_4 у зверненні до нотаріуса для зміни або скасування заповіту, умисно вчиняла дії, які перешкоджали спадкодавцеві виразити своє волевиявлення у заповіті. Відсутні такі відомості й в письмових матеріалах справи.
Так, згідно повідомлень відділу у справах неповнолітніх, опіки та піклування Судацької міської ради, Управління праці та соціального захисту населення, Феодосійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (де ОСОБА_4 перебував на обліку з 14 грудня 2004 року) будь-яких скарг стосовно неналежного догляду за ОСОБА_4 в ці установи не надходило.
З показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (депутатів селищної ради) випливає, що за декілька днів до смерті ОСОБА_4 скаржився на те, що дружина неналежно виконує обов’язок щодо його утримання та звернувся до них з проханням відвезти його у м. Судак до нотаріуса, але згодом потрапив у лікарню. Таки відомості цими свідками викладені також в акті від 25 серпня 2005 року та заявах до Судацького MB ГУ МВС України в АРК (том. 1, арк.спр. 195-197).
Відповідно до показань свідка ОСОБА_15 (лікаря Судацького територіального медичного об’єднання) при неодноразових відвідуваннях на протязі 2005 року ОСОБА_4, який був інвалідом першої групи, а також при обстеженні його у лікарні 02 вересня 2005 року, ОСОБА_4 не висловлював бажання зробити будь-які розпорядження стосовно свого майна або прохання викликати йому нотаріуса.
При цьому, як свідчать записи в історії хвороби № 1867, 02 вересня 2005 року та першу половину наступного дня ОСОБА_4 перебував у ясній свідомості.
З матеріалів справи також вбачається, що перевірками, проведеними правоохоронними органами за заявами позивачки ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_10 фактів вчинення відповідачкою протиправних дій відносно спадкодавця встановлено не було; доводи заявників про смерть ОСОБА_4 через фізичне виснаження свого підтвердження не знайшли (том 1, арк.спр.11, 24-31, 13, 14-19, 33, 35).
Таким чином, показання свідків та письмові матеріали, на які послався суд, стосуються умов проживання ОСОБА_4 та утримання його дружиною, що не визначено законом (ч.2 ст. 1224 ЦК) в якості підстав для усунення від права на спадкування за заповітом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за заповітом.
З урахуванням наведеного, в зв’язку з невідповідністю висновку суду обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 - скасуванню на підставі п. 3 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення - про залишення цих позовних вимог без задоволення.
В решті скарга апелянта задоволенню не підлягає, оскільки апеляційна скарга не містіть правових доводів щодо необгрунтованості рішення в інший частині, а колегією суддів не встановлено обставин, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
На підставі ч.2 ст. 1224 ЦК України, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих порвних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.