Справа № 2а-1017/10
Категорія 2.19.1.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого - судді Кравченко В.Є.,
при секретарі – Володіної К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання бездіяльності протиправною, нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання бездіяльності протиправною, нарахування та виплату недоплаченої надбавки до пенсії за період з 01.10.2008 року. Вимоги позову мотивував тим, що вона має статус дитини війни та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання до пенсії надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але ж фактичні виплати обмежувались 10%.
Сторони у судове засідання не з'явилися, надали на адресу суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження. Позивач на позові наполягає в повному обсязі. Відповідач УПФ в Нахімовському районі м. Севастополя із позовом не згоден, у своїх запереченнях просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбачений ст. 6 цього Закону, а саме зі змісту даної статті не вбачається яким саме органом, за рахунок яких коштів та джерел і в якому саме порядку здійснюється призначення та виплата пенсії, наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, вважає цей строк пропущеним. Разом з тим, в запереченні є посилання на ту обставину, що дітям війни з 2008 року виплачується надбавка до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму.
Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується посвідченням встановленого зразка, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено до 10% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якою зупинено дію статті б Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" становить з 1 жовтня 2008 року становить - 498,00 грн. Статтею 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” № 835 від 26.12.2008 року було встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто з 1 січня 2009 року – 498 грн.
Суд не може прийняти до уваги письмові доводи відповідача про те, що не може бути прийнятий за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він застосується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цього закону, тому що відповідно до положень Конституції України за відсутності закону, регулюючого дані правовідносини, повинен застосовуватись закон, регулюючий подібні правовідносини.
Крім того, згідно з ч.4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1,2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Також суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що фінансування виплат, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", здійснюється з Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, оскільки п. 3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.07 року, встановлено, що до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Пунктом 8 зазначеної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Згідно з Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.01 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п. З якого визначено, що до основних засад Пенсійного фонду відносяться також забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат, отже саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Позивач звернувся до суду 24.11.2009 року, тобто поза межах річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, враховуючи, що ця виплата надбавки до пенсії є щомісячною, позов підлягає задоволенню за період з листопада 2008 року. Про поновлення пропущеного процесуального строку позивач не просить, поважних причин пропуску позовної давності не надала. Відповідач наполягає на застосуванні позовної давності, що відповідно до вимог ст. 100 КАС України є підставою для відмові в позові щодо вимог, яки заявлені поза межами позовної давності.
Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Тому, з метою повного захисту порушених прав позивача, враховуючи, що у 2009 році відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 49 грн. 80 коп., тобто меншому, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за необхідним стягнути з відповідача – УПФУ в Нахімовському районі м. Севастополя на користь позивача недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальної допомоги, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з листопада 2008 року по листопад 2009 року включно (13 календарних місяці), тобто по день звернення до суду, в сумі 1294,80 гривень з наступного розрахунку. До нарахування і виплати належала сума – 1942,20 грн. (498 грн. х 30% х 13 мес.), фактично отримано позивачем допомоги за той же період в розмірі 10%, що становить 647,40 грн. (49,8 грн. х 13 мес.). Таким чином, не доплачено позивачу 1294,80 грн. (2091,60 грн. – 697,20 грн.).
На підставі ст.152 Конституції України, ст.ст. 5,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року із наступними змінами та доповненнями, ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, керуючись ст.ст. 71, 122, 160-163, 167, 99, 100 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі міста Севастополя по недоплаті ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 20 відсотків.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя на користь ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як дитині війни , відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з листопада 2008 року по листопад 2009 року включно в сумі 1294,80 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення терміну подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не була подана. Якщо була подана заява про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього терміну.
Згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, заяв про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після заяви на апеляційне оскарження.
Головуючий – суддя /підпис/ В.Є. Кравченко
З оригіналом згідно.
Суддя Нахімовського районного суду
м. Севастополя В.Є.Кравченко