справа № 22-7241 головуючий у 1-й інстанції: Борисова О.В.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11.03.2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 1336 грн. 95 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а на користь держави 51 грн. мита.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що за укладеним між сторонами договором вона користувалась електроенергією облік споживання якої вівся за приладом №15937. Зміни в договір щодо використання іншого приладу обліку не вносились, позивач не ставив її до відому щодо причин, якими була викликана необхідність в його заміні та установці інших приладів обліку. Вартість спожитої електроенергії сплачена відповідно до показників приладів обліку, документи, які б свідчили про їх несправність, відсутні, акти з цього приводу не складались, вона про це не повідомлялась. У випадку несправності лічильника позивач був зобов’язаний протягом 3-х місяців провести його заміну. Оскільки цього не було зроблено в такий термін, то нарахування плати за електричну енергію відповідно до середньомісячного споживання безпідставне. Доказів порушення відповідачем встановлених правил користування електричною енергією не подано. Відповідач не повинен сплачувати судовий збір, оскільки позивач при поданні позову такі витрати не поніс, оскільки звільнений від них.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
ОСОБА_2 вважав апеляційну скаргу обгрунтованою і просив про її задоволення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 є споживачами електричної енергії, яка постачається Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» у квартиру АДРЕСА_1 відповідно до укладеного між останньою і ОСОБА_1 договору про користування електричною енергією (а. с. 13).
При огляді 26.02.2007 року електролічильника, який використовувався для обліку спожитої електроенергії, було виявлено, що він несправний, в зв’язку з чим належний облік спожитої електроенергії не вівся, про що складено акт (а. с. 48).
Оскільки електроенергія фактично споживалась безобліково, то розрахунки за неї визначались позивачем виходячи із величини середньомісячного споживання електроенергії, як це передбачено п. 33 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357.
Посилання апелянта на те, що визначення позивачем розміру спожитої електроенергії проведено неправильно та на відсутність доказів, які б свідчили про несправність лічильника і неможливість визначення розміру спожитої електроенергії за його показниками, підлягають відхиленню.
Згідно долученої до справи довідки, за період з березня 2007 року по серпень 2009 року, тобто за період майже 2-х з половиною років, за показаннями лічильника відповідачами спожито і проведено оплату за 157 квт/ч електричної енергії, при тому, що за попередній час споживання електричної енергії в окремі місяці складало 662 квт/ч (січень 2003 року), а мінімальний рівень споживання на місяць був 46 квт/ч (червень 2006 року) (а. с. 11).
Така суттєва різниця в обсягах споживання між попереднім і спірним періодом переконливо свідчить про несправність засобу обліку електричної енергії та фактичне безоблікове її використання.
Пояснення ОСОБА_1 суді апеляційної інстанції незначної кількості спожитої електроенергії тим, що відповідачі не проживали у квартирі, нічим не підтверджені і спростовуються долученими до справи документами щодо обсягу надання в цей період інших житлово-комунальних послуг, зокрема, щодо водопостачання, облік обсягу яких здійснювався за лічильниками.
Так, згідно квитанцій, в які відповідачі особисто вносили дані показників лічильників використаної води, в травні 2007 року було спожито 33 куб м. холодної води і 37 куб м. гарячої, в листопаді 2007 року – 33 і 33, червні 2008 року – 6 і 5 (а. с. 30, 31).
Наведене свідчить, що відповідачі в спірний період користувались квартирою.
Та обставина, що в процесі надання послуг з електропостачання позивачем проводилась заміна приладів обліку електроенергії правового значення для вирішення спору, який був предметом розгляду не має і не впливає на законність ухваленого рішення.
Чинним законодавством (Правилами користування електричною енергією для населення) позивачу надане право на проведення перевірки і заміни лічильників. Реалізація такого права не потребує узгодження з іншими особами, в т. ч. споживачами.
Дійсно, цими Правилами встановлено обов’язок електропостачальника протягом 3 місяців відновити облік електричної енергії і заборонено постачання електричної енергії без обліку понад 3 місяці.
Однак, невиконання позивачем вказаного обов’язку при встановленні факту надання і використання електричної енергії споживачем не звільняє останнього від обов’язку по оплаті спожитої електроенергії.
Розподіл судових витрат між сторонами проведено відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, звільнення позивача від сплати судового збору при поданні позову не звільняє від сплати таких витрат на користь держави відповідачів, у випадку задоволення позову і при умові відсутності у них права на пільги по його сплаті.
Доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 мають пільги по сплаті судового збору не подано.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного і викладених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв’язку з чим підстави для її задоволення і скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11.03.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий: судді: