Судове рішення #10310946

            справа № 22-7321                                                                          головуючий у 1-й інстанції: Волкова С.Я.

                  категорія:                                                                                                               доповідач: Наумчук М.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Наумчука М.І.

 суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.

при секретарі Голуб К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою загального користування

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2010 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2010 року позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельними ділянками загального користування по АДРЕСА_3 в м. Києві шляхом знесення паркану, розташованого на проїзді від АДРЕСА_1 до садиби по АДРЕСА_2, звільнити самовільно зайняті землі проїзду до садиб №17 та №17-а по АДРЕСА_3 в м. Києві. Зобов’язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельними ділянками загального користування по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 45 грн. 50 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт зазначає, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться справа про визнання незаконним рішення Київської міської ради в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки. До вирішення вказаного спору по суті суд не міг ухвалювати рішення за вимогами ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і мав зупинити провадження у вказаній справі. Земельна ділянка, яку відповідачів зобов’язано звільнити і на якій збудований паркан, знаходиться  в їх правомірному користуванні. Поданим на підтвердження цієї обставини доказам суд належної оцінки не дав.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 24.11.2008 року, державних актів на право власності на земельні ділянки №02-7-01476 від 26.05.2008 року, № 02-7-01457 від 23.12.2008 року належить житловий будинок площею 59,30 кв. м., і земельні ділянки площами 0,1000 га та 0,1048 га, що розташовані по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3, 17-а в м. Києві.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є чинними, то суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з правомірності володіння ними позивачем.

Доводи апелянта про незаконність передачі у власність ОСОБА_1 земельних ділянок не мають правового значення при вирішенні спору, який був предметом розгляду, і ці обставини не підлягали встановленню.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що паркан, який відповідачів зобов’язано знести, знаходиться на земельній ділянці останніх, безпідставні.

З долучених до справи документів випливає, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 самовільно захватили землі проїзду, на яких збудували паркан. За домоволодінням, власниками якого вони є, закріплена земельна ділянка площею 0,0543 га, тоді як фактично вони використовують земельну ділянку площею 0,074 га (а. с. 23, 25, 26, 27, 52-53).

Доказів, які б свідчили, що збудований відповідачами паркан знаходиться на земельній ділянці, яка знаходиться в їх правомірному користуванні, не подано.

З урахуванням наведеного неможливо погодитись з посиланням в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом поданих сторонами доказів.

Виходячи з викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову та зобов’язав відповідачів не чинити позивачу перешкод в користуванні землею загального користування та знести паркан, споруджений на самовільно зайнятій ними землі проїзду.

Те, що суд не зупинив провадження у справі до вирішення іншої справи не може свідчити про незаконність оскаржуваного рішення і тягти за собою його скасування.

За таких обставин колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

    Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2010 року залишити без змін.

   

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

                                             головуючий:

                                                         судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація