справа № 22-7438 головуючий у 1-й інстанції: Даниленко В.В.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Шаховніній М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва
на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24.12.2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та провести відповідні виплати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Встановлений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком не може вважатись розрахунковою величиною для визначення розміру надбавки, право на яку має позивач. Розмір щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії позивачу як дитині війни визначався на підставі чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», постанов Кабінету Міністрів України, на який покладено забезпечення проведення політики в сфері соціального захисту. Виплата таких коштів фінансується за рахунок державного бюджету, вони виплачувались в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум. Позивачем пропущено строк на звернення з позовом до адміністративного суду.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленої постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 цього Закону, в редакції, що діяла в спірний період, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
З огляду на наведене ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відмова Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була неправомірною, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними зміни, які вносились цим законодавчим актом в Закон України «Про соціальний захист дітей війни», і якими особам, що мають статус дитини війни, встановлювався інший розмір надбавки.
Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, що має виплачуватись позивачу на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, на яку посилається апелянт.
В рішенні суду правильно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до постанови.
Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що в якості розрахункової величини при визначенні державної соціальної допомоги необхідно виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, яка передбачена Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншим чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком не встановлений.
Тому, доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань, щодо визначення їх розміру.
Разом з тим, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта щодо безпідставного незастосування судом при вирішенні спору встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва наполягало на відмові у задоволенні позову у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач пропустив строк на звернення до суду з позовом без поважних причин та відсутність, в зв’язку з цим, підстав для його поновлення.
Незважаючи на такий висновок, бездіяльність відповідача визнана протиправною і його зобов’язано провести перерахунок пенсії позивачу поза межами встановленого річного строку на звернення до суду з позовом, а також за час після ухвалення оскаржуваної постанови, коли право останнього ще не було порушене.
Тому, колегія суддів змінює постанову суду першої інстанції в частині періодів і дати, з якої визнано протиправними бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва і його зобов’язано провести перерахунок пенсії позивачу, встановивши такою датою 03.11.2009 року, тобто в межах року, що передував зверненню позивача до суду, і до 24.12.2009 року, - дня ухвалення судом першої інстанції постанови.
Оскільки постанова змінюється, то апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24.12.2009 року змінити в частині періодів і дати, з якої визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва і зобов’язано його здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановивши такий період з 03.11.2008 року по 24.12.2009 року.
В іншій частині вказану постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: