ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" липня 2010 р.Справа № 4/17/08-НР
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.
Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Кубік О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.07.2010р. :
від позивача: не з’явилися;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 17.11.2009р. №36;
від третьої особи: Подопригора О.С., довіреність від 16.10.2009р. №681;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 15 червня 2010 року
по справі № 4/17/08-НР
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Агротон”
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”
про розірвання договору купівлі-продажу майна від 06.04.2007р.
Сторони та третя особа належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.
В судовому засіданні 22.07.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В с т а н о в и в:
05.02.2008р. до господарського суду Миколаївської області від ТОВ „Науково-виробничої фірми „Агротон” надійшла позовна заява до ФО-П ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу майна від 06.04.2007р..
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2008р. по справі №4/17/08 позовна заява ТОВ „Науково-виробничої фірми „Агротон” до ФО-П ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу майна від 06.04.2007р. прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.06.2010р. по справі №4/17/08-НР задоволено позов ТОВ „Науково-виробничої фірми „Агротон” до ФО-П ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу майна від 06.04.2007р: розірвано договір купівлі-продажу майна від 06.04.07р. № ВЕК 551672, у наступному складі: літера –Л –складське приміщення площею 468,4 кв.м., частина огорожі № 7 довжиною 210,5 м, частина стоянки для автомашин № 1 площею 2138,80 кв.м; в літ. А - приміщення № 9,10,11,12,13,14,15,18,20,21,22, загальною площею 220,4 кв.м; тамбур № 16, площею 2,5 кв.м; кладова № 19, площею 1,8 кв.м; сходи № 17, площею 20,9 кв.м; частина коридору загального користування приміщення № 4, площею 53,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, №44-а; стягнуто з ФО-П ОСОБА_4 на користь ТОВ „Науково-виробничої фірми „Агротон” 102 грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2008р. по справі №4/17/08 апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_4 задоволено частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 11.06.2008р. змінено: позов задоволено у повному обсязі, розірвано договір купівлі-продажу майна від 06.04.07р. № ВЕК 551672, у наступному складі: літера –Л –складське приміщення площею 468,4 кв.м., частина огорожі № 7 довжиною 210,5 м, частина стоянки для автомашин № 1 площею 2138,80 кв.м; в літ. А - приміщення № 9,10,11,12,13,14,15,18,20,21,22, загальною площею 220,4 кв.м; тамбур № 16, площею 2,5 кв.м; кладова № 19, площею 1,8 кв.м; сходи № 17, площею 20,9 кв.м; частина коридору загального користування приміщення № 4, площею 53,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, №44-а; стягнуто з ФО-П ОСОБА_4 на користь ТОВ „Науково-виробничої фірми „Агротон” 85 грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; повернуто ТОВ „Наукова-виробнича фірма „Агротон” з Державного бюджету України 17 грн. надмірно сплачених за розгляд позовної заяви.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009р. по справі №4/17/08 у задоволенні заяви ФО-П ОСОБА_4 про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2008р. по справі №4/17/08 відмовлено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2008р. по справі №4/17/08 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2009р. по справі №4/14/08 касаційну скаргу ПАТ „Сведбанк” в особі Миколаївського відділення задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2008р. по справі №4/17/08 та рішення господарського суду Миколаївської області від 11.06.2008р. по справі №4/17/08 скасовано, справу №4/17/08 направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010р. по справі №4/17/08-НР прийнято справу №4/17/08 до провадження судді Смородинової О.Г. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ „Сведбанк”.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.06.2010р. по справі №4/17/08-НР (суддя Смородінова О.Г.) задоволено позов ТОВ „Науково-виробничої фірми „Агротон” до ФО-П ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” про розірвання договору купівлі-продажу майна від 06.04.2007р: розірвано договір купівлі-продажу майна від 06.04.07р. № ВЕК 551672, у наступному складі: літера –Л –складське приміщення площею 468,4 кв.м., частина огорожі № 7 довжиною 210,5 м, частина стоянки для автомашин № 1 площею 2138,80 кв.м; в літ. А - приміщення № 9,10,11,12,13,14,15,18,20,21,22, загальною площею 220,4 кв.м; тамбур № 16, площею 2,5 кв.м; кладова № 19, площею 1,8 кв.м; сходи № 17, площею 20,9 кв.м; частина коридору загального користування приміщення № 4, площею 53,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, №44-а; стягнуто з ФО-П ОСОБА_4 на користь ТОВ „Науково-виробничої фірми „Агротон” 85 грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; повернуто ТОВ „Наукова-виробнича фірма „Агротон” з Державного бюджету України 17 грн. надмірно сплачених за розгляд позовної заяви, з посиланням на те, що 06.04.2007р. між сторонами було укладено договір купівлі –продажу майна № ВЕК 551672, зареєстрований у реєстрі за № 1585, розташованого за адресою: м. Херсон, Бориславське шосе, 4-а, відповідно до п. 3.1 договору, позивач повинен був протягом календарного дня після підписання договору передати відповідачу визначене майно, як свідчить акт прийому-передачі, 06.04.2007року позивач виконав свої зобов’язання за договором, а саме - передав майно відповідачу за вказаним договором, а за п. 2.1 договору відповідач зобов’язався перерахувати на рахунок позивача 200000,00 грн. оплати за вищевказане майно строком до 10.04.2007р.. В підтвердження оплати вищевказаної суми відповідач надав розписку директора ТОВ „Агротон” Салатенко В.Н. від 10.04.2007, яка на думку відповідача підтверджує виконання ним своїх зобов’язань за договором, а саме отримання ТОВ „Агротон” 350000 грн., між тим позивач же стверджує, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором від 06.04.2007р.купівлі –продажу майна, розташованого за адресою: м. Херсон, Бориславське шосе, 4-а, у строк до 10.04.07р. не розрахувався, тому на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України договір підлягає розірванню. Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Херсонської області від 15.10.2007р. по справі №14/143-ПН-07 за участю ПП ОСОБА_4 та ТОВ НВФ „Агротон” встановлено той факт, що розписка від 10.04.2007 р. не є належним доказом сплати відповідачем –ПП ОСОБА_4 суми у розмірі 200000 грн., оскільки, згідно з висновком від 31.08.07р. № 6694/03 криміналістичної експертизи, проведеною Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підпис у зазначеній розписці не відповідає вказаній даті, орієнтований час здійснення підпису від імені Салатенка В.І. –початок 2006 року (лютий-березень), крім того, в договорі купівлі –продажу № ВЕК 551672 відсутні посилання на здійснення авансової оплати, навпаки п. 2.1 договору передбачає послідуючу оплату. Наявні матеріали даної справи також свідчать про те, що розписка від 10.04.2007р. надана відповідачем, не є належним доказом сплати ПП ОСОБА_4 200000 грн. за договором купівлі-продажу від 06.04.07 р., оскільки по-перше: умовами цього договору передбачений безготівковий порядок розрахунків; по-друге: навіть якщо й розрахунок здійснюється готівкою, то відповідно із положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.04 р. №637, ПП ОСОБА_4 повинен був надати в якості доказу сплати 200000 грн. квитанцію позивача, засвідчену відбитком печатки ТОВ НВФ „Агротон” та підписом головного бухгалтера; по-третє: сума, зазначена в розписці від 10.04.07 р. з посиланням на договір купівлі-продажу від 06.04.07 р. значно перевищує узгоджену суму за цим договором і цей договір не передбачає ніяких додаткових оплат у вигляді витрат по оформленню угоди та сплати всіх необхідних платежів. Отже, відсутність оплати відповідачем за придбаний об’єкт в сумі 200000,00 грн. є істотним порушенням умов договору, та що відповідно до ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України є підставою для розірвання договору з врахуванням вимог ст. 188 Господарського кодексу України. Наданий позивачем лист від 11.01.2008р. та поштова квитанція від 15.01.2008р. свідчать, що позивачем були виконані вимоги ст. 188 Господарського кодексу України щодо надіслання відповідачу пропозицій про розірвання договору. Копія конверту та лист від 11.02.2008р., надані відповідачем не спростовують факту надіслання пропозицій листом від 11.01.2008р. за поштовою квитанцією від 15.01.2008р., оскільки, на конверті не можливо встановити дату штемпелю поштового відділення та відсутні докази, що саме ця вимога знаходилась в цьому конверті. Щодо акту звірки між сторонами, то він не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки, не є документом первинного бухгалтерського обліку у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не містить дати його складання, номерів договорів, платіжних документів та інших документів первинного бухгалтерського обліку, передбачених ч.2 ст. 9 вказаного Закону. Посилання відповідача на ч.3 ст. 692 Цивільного кодексу України теж не обґрунтовані, оскільки, згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України позивач вправі сам обирати спосіб захисту свого порушеного права. Суд не погоджується із доводами представника відповідача що два вищевказаних документа підтверджують факт оплати відповідачем 350000 грн., так як обидва документа не містять дат їх складання, а тому неможливо встановити складені вони до 10.04.2007р.(дата розписки), або після цієї дати, а відповідно із цим неможливо встановити повинен бути зазначений в акті звірки борг ОСОБА_4 у сумі 200000 грн., або ні.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся ФО-П ОСОБА_4 з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області по справі №4/17/08-НР від 15.06.2010р., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому був відсутній при винесенні рішення. Крім того, господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги таких письмових доказів, як вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 14.10.2009р. по кримінальній справі №1-622/09 відносно гр. ОСОБА_7, постанови слідчого УМВС України в Херсонській області про закриття кримінальної справи від 10.10.2008р., постанови старшого слідчого прокуратури Херсонської області про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.05.2009р., в яких встановлено факт оплати відповідачем позивачу 200000 грн. за договором купівлі-продажу. Крім того, на момент винесення рішення господарським судом першої інстанції не враховано той факт, що постановою господарського суду Херсонської області від 11.05.2010р. по справі №5/77-Б-09 ТОВ „НВФ „Агротон” визнано банкрутом та відносно нього розпочато ліквідаційну процедуру, у зв’язку з чим усі зобов’язання позивача припинилися, та ТОВ „НВФ „Агротон” не мало права вимагати розірвання спірного договору.
22.07.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ „Сведбанк” надійшов відзив на апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_4, в якому третя особа просить рішення господарського суду скасувати, оскільки воно не відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача –задовольнити.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_4, заслухавши представників відповідача та третьої особи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 06.04.2007р. між ТОВ „Науково-виробнича фірма „Агротон” (продавець) та ФО-П ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі –продажу майна № ВЕК 551672, зареєстрований у реєстрі за № 1585, відповідно до умов п.п. 1.1 та 1.2 якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність майно –нежитлові приміщення, частину огорожі та частину автостоянки, які розташовані за адресою: м. Херсон, Бориславське шосе, 4-а, та складаються: літера „Л” –складське приміщення площею 468,40 кв.м., частина огорожі №7 довжиною 210,5 м, частина стоянки для автомашин №1, площею 2138,8 кв.м., в літері „А” –приміщення №9,10,11,12,13,14,15,18,20,21,22 загальною площею 220,40 кв.м., тамбур №16, площею 2,5 кв.м., кладова №19, площею 1,8 кв.м., сходи №17, площею 20,9 кв.м., частина коридору загального користування приміщення №4, площею 53,1 кв.м..
Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу продаж вищевказаного нерухомого майна за домовленістю сторін, враховуючи ПДВ, вчинено за 200000 грн., які покупець зобов’язався перерахувати на рахунок продавця №260091550 в ХОД „Райфайзен Банк Аваль”, МФО 352093, строком до 10.04.2007р..
Згідно з п. 3.1 договору купівлі-продажу продавець зобов’язався передати відчужуване майно покупцю у стані, що відповідає умовам цього договору на протязі одного календарного дня з моменту підписання цього договору, про що скласти акт приймання –передачі.
При цьому продавець має право вимагати сплати встановленої ціни за відчужуване майно відповідно до договору (п.3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договору купівлі-продажу покупець зобов’язаний сплатити за відчужуване майно ціну, встановлену цим договором, та прийняти це майно у стані, що відповідає умовам цього договору.
На виконання умов договору 06.04.2007р. ТОВ „Науково-виробнича фірма „Агротон” та ФО-П ОСОБА_4 склали акт прийому-передачі, в якому вказали, що продавець передав, а покупець прийняв нежитлові приміщення, частину огорожі та частину автостоянки, які розташовані за адресою: м. Херсон, Бориславське шосе, 4-а, та складаються: літера „Л” –складське приміщення площею 468,40 кв.м., частина огорожі №7 довжиною 210,5 м, частина стоянки для автомашин №1, площею 2138,8 кв.м., в літері „А” –приміщення №9,10,11,12,13,14,15,18,20,21,22 загальною площею 220,40 кв.м., тамбур №16, площею 2,5 кв.м., кладова №19, площею 1,8 кв.м., сходи №17, площею 20,9 кв.м., частина коридору загального користування приміщення №4, площею 53,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, №44а. Претензій за кількістю і станом вищевказаного майна у сторін не має.
Оскільки ФО-П ОСОБА_4 не оплатив вартість придбаного майна за договором купівлі-продажу від 06.04.2007р. у строк до 10.04.2007р., 05.02.2008р. ТОВ „Науково-виробнича фірма „Агротон” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ФО-П ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу від 06.04.2007р. на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України.
ФО-П ОСОБА_4 позовну заяву не визнав з тих підстав, що ним було оплачено готівкою вартість майна, в підтвердження оплати вищевказаної суми покупець надав розписку директора ТОВ „Агротон” Салатенко В.Н. від 10.04.2007р., яка, на його думку, підтверджувала виконання ним своїх зобов’язань за договором, а саме отримання ТОВ „Агротон” 350000 грн..
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.
За ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 663, п. п. 1, 2 ч.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов’язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується ФО-П ОСОБА_4, ТОВ „Науково-виробнича фірма „Агротон” передало на виконання умов договору купівлі-продажу майно - нежитлові приміщення, частину огорожі та частину автостоянки, які розташовані за адресою: м. Херсон, Бориславське шосе, 4-а, та складаються: літера „Л” –складське приміщення площею 468,40 кв.м., частина огорожі №7 довжиною 210,5 м, частина стоянки для автомашин №1, площею 2138,8 кв.м., в літері „А” –приміщення №9,10,11,12,13,14,15,18,20,21,22 загальною площею 220,40 кв.м., тамбур №16, площею 2,5 кв.м., кладова №19, площею 1,8 кв.м., сходи №17, площею 20,9 кв.м., частина коридору загального користування приміщення №4, площею 53,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, №44а, претензій за кількістю і станом вищевказаного майна у покупця під час складання акту приймання-передачі не 06.04.2007р. не виникло.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
ФО-П ОСОБА_4 під час розгляду справи вказував на той факт, що ним оплачено готівкою вартість майна, в підтвердження оплати вищевказаної суми покупець надав розписку директора ТОВ „Агротон” Салатенко В.Н. від 10.04.2007р., яка, на його думку, підтверджувала виконання ним своїх зобов’язань за договором, а саме отримання ТОВ „Агротон” 350000 грн..
Між тим, матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Херсонської області від 15.10.2007р. по справі №14/143-ПН-07 (яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2008р. –арк. спр. 45-50 т. І) за позовом ТОВ НВФ „Агротон” до ФО-П ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_7 про визнання відповідача –2 таким, що вийшов з числа учасників товариства, визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ „НВФ „Агротон” від 03.04.2007р., про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.04.2007р. та зобов’язання відповідача –1 виконати певні дії встановлено той факт, що розписка від 10.04.2007р. не є належним доказом сплати відповідачем –ПП ОСОБА_4 суми у розмірі 200000 грн., оскільки, згідно з висновком від 31.08.2007р. № 6694/03 криміналістичної експертизи, проведеною Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підпис у зазначеній розписці не відповідає вказаній даті, орієнтований час здійснення підпису від імені Салатенка В.І. –початок 2006 року (лютий-березень) (арк. спр. 51-57 т. І).
Крім того, в матеріалах справи наявний вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 14.10.2009р. по справі №1-622/09 по обвинуваченню ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (арк. спр. 144-145 т. ІІ), в якому також встановлено факт підробки ОСОБА_7 розписки від імені генерального директора ТОВ „Науково-виробнича фірма „Агротон” Салатенко В.Н. від 10.04.2007р..
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Таким чином, той факт, що розписка від 10.04.2007р. не є належним доказом, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, оплати ФО-П ОСОБА_4 суми в розмірі 200000 грн. є доведеним та згідно з вимогами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведення знову.
До того ж, в договорі купівлі –продажу № ВЕК 551672 від 06.04.2007р. відсутні посилання на здійснення авансової оплати, навпаки п. 2.1 договору передбачає відстрочення оплати –строком до 10.04.2007р., при цьому передбачено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Таким чином, господарським судом першої інстанції цілком вірно зроблено висновок про те, що розписка від 10.04.2007р., надана ФО-П ОСОБА_4, не є належним доказом сплати ФО-П ОСОБА_4 200000 грн. за договором купівлі-продажу від 06.04.2007р., оскільки по-перше: умовами цього договору передбачений безготівковий порядок розрахунків; по-друге: навіть якщо й розрахунок здійснюється готівкою, то відповідно із положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.04 р. №637, ФО-П ОСОБА_4 повинен був надати в якості доказу сплати 200000 грн. квитанцію або прибутковий касовий ордер ТОВ „Науково-виробнича фірма „Агротон”, засвідчені відбитком печатки ТОВ „Науково-виробнича фірма „Агротон” та підписом головного бухгалтера; по-третє: сума, зазначена в розписці від 10.04.2007р. з посиланням на договір купівлі-продажу від 06.04.2007р. значно перевищує узгоджену суму за цим договором і цей договір не передбачає ніяких додаткових оплат у вигляді витрат по оформленню угоди та сплати всіх необхідних платежів.
Не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду доводи ФО-П ОСОБА_4 про те, що господарським судом першої інстанції не враховано як доказ оплати покупцем вартості майна за договором купівлі-продажу від 06.04.2010р. таких письмових доказів, як вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 14.10.2009р. по кримінальній справі №1-622/09 відносно гр. ОСОБА_7, постанови слідчого УМВС України в Херсонській області про закриття кримінальної справи від 10.10.2008р., постанови старшого слідчого прокуратури Херсонської області про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.05.2009р., в яких встановлено факт оплати відповідачем позивачу 200000 грн. за договором купівлі-продажу, оскільки у вироку Суворовського районного суду м. Херсона від 14.10.2009р. по кримінальній справі №1-622/09 відносно гр. ОСОБА_7 не досліджувалося питання передачі грошових коштів за договором купівлі-продажу та судом не було встановлено факту передачі грошових коштів в оплату майна за договором купівлі-продажу, у цій справі досліджувалися питання підробки документів та використання підроблених документів (розписки від 10.04.2007р.), а постанова слідчого УМВС України в Херсонській області про закриття кримінальної справи від 10.10.2008р. та постанова старшого слідчого прокуратури Херсонської області про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.05.2009р. не може сприйматися як доказ в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2009р. по справі №4/17/08-НР зобов’язано скаржника –ФО-П ОСОБА_4 надати оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії документів, наданих до апеляційної скарги, докази направлення копії апеляційної скарги третій особі –ПАТ „Сведбанк”.
Між тим, ФО-П ОСОБА_4 витребувані судом документи не були надані, що унеможливлює прийняття вищевказаних документів в якості доказів з врахуванням ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 697 Цивільного кодексу України визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.
Отже, відсутність оплати відповідачем за придбаний об’єкт в сумі 200000,00 грн. є істотним порушенням умов договору.
За ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України господарське зобов’язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала таку пропозицію, у двадцятиденний термін після її отримання повідомляє другу сторону про результати розгляду пропозиції. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду у разі недосягнення сторонами договору згоди щодо його розірвання або у разі неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу.
Наданий ТОВ „Науково-виробнича фірма „Агротон” лист від 11.01.2008р. та поштова квитанція від 15.01.2008р. свідчать, що позивачем були виконані вимоги ст. 188 Господарського кодексу України щодо надіслання відповідачу пропозицій про розірвання договору.
Копія конверту та лист від 11.02.2008р., надані відповідачем не спростовують факту надіслання пропозицій листом від 11.01.2008р. за поштовою квитанцією від 15.01.2008р., оскільки, на конверті не можливо встановити дату штемпелю поштового відділення та відсутні докази, що саме ця вимога знаходилась в цьому конверті.
Також, обрання певного засобу правового захисту позивачем, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення договором або законом досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Щодо акту звірки між сторонами, то вказаний акт правомірно не прийнято господарським судом першої інстанції до уваги, оскільки, не є документом первинного бухгалтерського обліку у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не містить дати його складання, номерів договорів, платіжних документів та інших документів первинного бухгалтерського обліку, передбачених ч.2 ст. 9 вказаного Закону.
Посилання відповідача на ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України теж не обґрунтовані, оскільки, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України позивач вправі сам обирати спосіб захисту свого порушеного права.
Господарським судом першої інстанції також правомірно не прийнято доводи ФО-П ОСОБА_4 про те, що два вищевказаних документа підтверджують факт оплати відповідачем 350000 грн., так як обидва документа не містять дат їх складання, а тому неможливо встановити складені вони до 10.04.2007р. (дата розписки), або після цієї дати, а відповідно із цим неможливо встановити повинен бути зазначений в акті звірки борг ОСОБА_4 у сумі 200000 грн., або ні. Таким чином, вказані документи також не можуть бути належними доказами сплати відповідачем 350000 грн., тому що у зворотньому випадку висновок суду ґрунтувався би на припущеннях.
Не приймається до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду доводи скаржника –ФО-П ОСОБА_4, викладені у апеляційній скарзі щодо неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що постановою господарського суду Херсонської області від 11.05.2010р. по справі №5/77-Б-09 ТОВ „НВФ „Агротон” визнано банкрутом та відносно нього розпочато ліквідаційну процедуру, у зв’язку з чим усі зобов’язання позивача припинилися, та ТОВ „НВФ „Агротон” не мало права вимагати розірвання спірного договору, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: 1)підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; 2) строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута та зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав; 3) припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; 4)відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; 5) укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; 6)скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; 7)вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; 8) виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
Дослідивши вищенаведену норму Закону апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що припиняються лише зобов’язання ТОВ „Науково-виробнича фірма „Агротон” перед кредиторами, між тим у вказаній нормі не вказано, що припиняються зобов’язання інших осіб перед банкрутом, що спростовує доводи ФО-П ОСОБА_4, викладені у апеляційній скарзі.
Також у апеляційній скарзі ФО-П ОСОБА_4 вказує як на підставу скасування рішення суду на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому був відсутній при винесенні рішення.
Між тим, апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що ФО-П ОСОБА_4 господарським судом першої інстанції належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи господарським судом першої інстанції, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.05.2010р. (арк. спр. 4 т. ІІІ), з якого вбачається, що ФО-П ОСОБА_4 отримав поштове відправлення (ухвалу господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010р.) 01.06.2010р..
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –
П о с т а н о в и в :
Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.06.2010р. по справі №4/17/08-НР залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Лавренюк О.Т..