ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.07.2010 року Справа № 23/18пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Єжової С.С.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
за участю
відповідача ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 від
22.02.2000 виданий Алчевським МВ УМВС України
в Луганський області,
та представників позивача: Ломакіна О.В., дов. від 20.03.2008 № 1/с-574,
Фесенко А.Ф., дов. від 25.02.2010 № 1/31-297,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Алчевськ
Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 13.05.2010
у справі № 23/18пн
(суддя –Воронько В.Д.)
за позовом Алчевської міської ради, м. Алчевськ
Луганської області
до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Алчевськ
Луганської області
про зобов’язання виконати певні дії
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 07.06.2010
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Алчевська міська рада, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (далі –ПП ОСОБА_3) про зобов’язання відповідача знести самочинно збудовані об’єкти, що розташовані за адресою: м Луганська область, м. Алчевськ, по фасадах будівель на вул. Горького №№ 16, 18 та з тилового фасаду будівлі на вул. Горького № 18 та про зобов’язання привести орендовані земельні ділянки у придатний для використання стан за умовами договорів оренди землі від 26.10.2005 та від 04.09.2009.
Рішенням місцевого господарського суду від 13.05.2010 позов задоволений у повному обсязі.
Мотивоване дане рішення обґрунтованістю позовних вимог, підтвердженням їх матеріалами справи, положеннями ст. 95 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 25 Закону України „Про оренду землі”, ч. 1 ст. 47 Закону України „Про місцеве самоврядування в України”, ст.ст. 23, 24, 27, 29 Закону України „Про планування і забудову територій”, п. 19 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1104, Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 982 (далі - Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності).
Судом першої інстанції встановлений факт здійснення відповідачем будівництва без належного дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області, без належно затвердженого проекту та за відсутністю контролю за виконанням будівельних робіт, також факт залишення поза увагою відповідних державних органів питання про правильне поєднання між собою будівельних матеріалів і конструкцій, відповідності створюваних споруд державним будівельним стандартам, нормам і правилам, наявності у споруд необхідної міцності, стійкості та експлуатаційної надійності, що, за висновком місцевого господарського суду, не тільки тягне за собою порушення прав власника земельної ділянки - Алчевської міської ради, але і несе у собі суспільну небезпеку, потенційну загрозу як навколишньому середовищу, так і життю та здоров'ю людей.
Посилання відповідача на положення Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” щодо принципу „мовчазної згоди” судом першої інстанції визнані безпідставними, оскільки, як зазначено судом, ці зміни до Закону внесені значно пізніше, ніж відповідач без будь-яких дозволів розпочав будівництво.
Не погодився суд і з твердженнями відповідача щодо будування ним групи малих архітектурних форм, оскільки збудована ним споруда має площу більше 1000 кв.м. та поділена на ряд боксів, споруда має один дах, загальні наружні стінки тощо, що, за висновком суду, виключає можливість визнання споруди групою малих архітектурних форм.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у позові.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на необґрунтованість рішення, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на положення ст. 117 Конституції України, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 29 Закону України „Про планування та забудову територій”, п.п. 5, 10 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, п. 4 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 № 1434.
За доводами апелянта, ним розміщені не капітальні споруди, а малі архітектурні форми відповідно до Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності та за відсутністю порушень норм Закону України „Про планування і забудову територій”.
Як стверджує скаржник, збудована ним група малих архітектурних форм не є самочинним будівництвом, оскільки право на розміщення вказаної групи малих архітектурних форм у нього виникло на підставі Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, яким передбачений принцип „мовчазної згоди”. У підтвердження апелянт вказує на залишення Алчевською міською радою без відповіді заяви відповідача від 23.11.2009 про надання дозволу на розміщення груп малих архітектурних форм за адресами: вул. Горького, 16 та вул. Горького, 18.
З висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача до застосування до спірних правовідносин принципу „мовчазної згоди” апелянт не погоджується та зазначає про неврахування судом, що на момент початку будівництва малих архітектурних форм вже діяв вищезазначений Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, яким слід керуватися.
За апеляційною скаргою відповідач вказує, що надання дозволу на розміщення малих архітектурних форм не входить до компетенції та завдань інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, що, за доводами апелянта, підтверджено у судовому засіданні і представником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області. Як зазначає скаржник, судом першої інстанції надано невірну правову оцінку статусу розміщених відповідачем об’єктів та не враховано відсутність факту будування нового об’єкту.
З посиланням на Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності та Порядок видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005 № 414, скаржник стверджує, що збудовані ним споруди є групою малих архітектурних форм, оскільки мають висоту 4 м, площу не більше 30 кв.м., вироблені з полегшених конструкцій (листового металу) та не мають заглибленого у грунт фундаменту.
У підтвердження вказаних доводів відповідач посилається на протокол виїзного засідання постійної комісії з питань земельних ресурсів, регулювання земельних відносин та містобудування від 13.01.2010, за яким зазначено про здійснення ПП ОСОБА_3 будівництва малих архітектурних форм, а також на акт обстеження споруд біля магазину „ГУМ” по вул. Горького, 18 та адміністративної будівлі по вул. Горького, 16 від 29.01.2010, який, за твердженням апелянта, свідчить, що розміщені відповідачем споруди не є капітальним будівництвом та не мають ознак нерухомості.
Також скаржник вважає, що для правильного, всебічного та об’єктивного вирішення даного спору необхідно проведення технічно-будівельної експертизи.
Позивач доводи скаржника оспорює, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач наполягає на здійсненні відповідачем самовільного будівництва без відповідного дозволу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 982, оспорює доводи скаржника про розміщення ним малих архітектурних форм за принципом „мовчазної згоди” та вказує на ненадання відповідачем документів, необхідних для прийняття рішення щодо розміщення малих архітектурних форм. За доводами позивача, принцип „мовчазної згоди” застосовується лише на другому етапі вирішення питання про розміщення малих архітектурних форм та лише після прийняття рішення про попереднє погодження місця розташування малих архітектурних форм та після подання суб’єктом господарювання визначених уповноваженим представником документів.
Як зазначає позивач, відповідач спочатку почав самовільне будівництво споруд (до того ж таких, які не відповідають ознакам малих архітектурних форм), а лише після скарг власника комунікацій, на яких він зводить ці споруди та перевірки уповноважених органів, звернувся із заявою на розміщення малих архітектурних форм.
Також позивач звертає увагу на рекомендаційний характер постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 982, що, за твердженням позивача, повністю узгоджується з виключним правом територіальних громад самостійно вирішувати питання володіння, користування та розпорядження земельних ділянок в межах міста регулювання відносин в сфері містобудування та приписами ст.ст. 140-146 Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та Закону України „Про оренду землі”.
Апелянт доводи позивача оспорює.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав відповідача та представників позивача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено судом першої інстанції, рішенням Алчевської міської ради від 25.10.2005р. № 40/13 "Про передачу в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована на вулиці Горького, 18” відповідачу було надано в користування терміном до 30.09.2054 земельну ділянку площею 0,2069 га для будівництва гаражних боксів та реконструкції і експлуатації нежитлової будівлі на вул. Горького, 18, яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 27.11.2002 за № 2812.
Рішенням Алчевської міської ради від 27.08.2009р. № 47/15 "Про регулювання земельних відносин щодо земельної ділянки на вул. Горького, 16" ОСОБА_3 було надано в оренду терміном до 01.09.2019 земельну ділянку площею 0,1735 га для експлуатації нежитлової будівлі на вул. Горького, 16, яка належить йому на праві власності на підставі рішення третейського суду при Асоціації "Незалежний арбітраж" від 13.03.2008, що зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.05.2008р. за № 652587.
На виконання вищевказаних рішень між Алчевською міською радою та ОСОБА_3 були укладені відповідні договори оренди землі:
- договір оренди землі від 26.10.2005р., що зареєстрований 26.12.2005р. Алчевським міським відділом Луганської регіональної філії ДП "ЦДЗК при Держкомземі України" в книзі 4 Державної реєстрації договорів оренди землі за № 040541200166;
-договір оренди землі від 04.09.2009р., що зареєстрований 19.10.2009р. Алчевським міським реєстраційним офісом Луганської регіональної філії ДП "ЦДЗК при Держкомземі України" в книзі 4 Державної реєстрації договорів оренди землі за № 040941200287.
За загальними умовами виконання зобов’язань згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктами 19 вищезазначених договорів оренди землі передбачено для збереження стану об’єкта оренди заборону самовільної забудови орендованих земельних ділянок.
Вказана угода сторін за договорами оренди відповідає приписам ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України „Про оренду землі”, згідно яких орендар земельної ділянки має право на реалізацію передбаченого ст. 95 Земельного кодексу України права землекористувачів на спорудження будівель і споруд лише за письмовою згодою орендодавця.
Зводити тимчасові або капітальні споруди орендар відповідно до умов пунктів 31 та 32 договорів оренди має право та зобов’язаний лише за письмовою згодою орендодавця та згідно із затвердженим будівельним паспортом, проектною і технічною документацією, що погоджена у встановленому законодавством порядку.
Докази письмової згоди орендодавця на здійснення забудови на земельних ділянках, орендарем яких він є згідно укладених з позивачем договорів оренди землі, відповідачем не надані. Відсутність вказаної згоди орендодавця відповідач не оспорює.
Враховуючи вищенаведені умови п.п. 19, 31, 32 договорів оренди, твердження скаржника щодо правомірності розміщення ним малих архітектурних форм згідно принципу „мовчазної згоди” передбаченому Порядком розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності.
До того ж, вказану за позовом забудову відповідач почав ще до звернення 23.11.2009 із заявою про надання дозволу на те, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, листом Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат” від 09.11.2009 на ім’я прокурора м. Алчевська стосовно здійснення ПП ОСОБА_3 самовільного, без узгодження з Відкритим акціонерним товариством „Алчевський металургійний комбінат” будівництва за адресами: м. Алчевськ, вул. Горького № 16 та № 18, матеріалами перевірки вказаних обставин Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області тощо.
Не дотримані відповідачем і умови підп. 9 п. 32 договорів оренди землі щодо обов’язку орендаря зводити споруди тільки згідно із затвердженими в установленому порядку будівельним паспортом, проектною і технічною документацією, що погоджена у встановленому законодавством порядку.
Згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За наведених вище обставин та вимог цивільного законодавства судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно здійснення відповідачем самовільного збудування та обґрунтованості позовних вимог.
Інші доводи скаржника за апеляційною скаргою висновки суду першої інстанції не спростовують.
Підстав для скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на скаржника відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Луганської області від 13.05.2010 по справі № 23/18пн залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 13.05.2010 по справі № 23/18пн залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя С.С.Єжова
Суддя Т.Ф.Парамонова