ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2007                                                                                   Справа № 9/144  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Герасименко І.М.(доповідач)

судді: Джихур О.В., Прудніков В.В.,

секретар судового засідання: Корх Д.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Бурковський І.В.;

представник відповідача: в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградської області, м. Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від  12.06.07р.

у справі № 9/144

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградської області, м. Кіровоград

до Свято - успенського жіночого монастиря Кіровоградської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Ясинуватка

про  стягнення 44 713 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

29.03.2007р. регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградської області, м. Кіровоград, звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Свято - успенського жіночого монастиря Кіровоградської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Ясинуватка про  стягнення 44 713 грн. 00 коп.  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушивши зобов”язання за договором  купівлі –продажу, завдав державі збитки в сумі 44 713 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2007 р. (суддя-доповідач Шевчук О.Б.)  в позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними доказами того, що відповідачем завдані державі збитки.

Позивач не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує, що господарський суд не надав належної оцінки доказам, що були надані позивачем. Також вважає , що суд дійшов до невірного висновоку щодо правовідносин сторін.  

В судовову засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

17.03.2000 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №218/35  купівлі - продажу  будинку культури,  розташованого за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Ясинуватка.

Також, 24.03.2000 р. між цими ж  сторонами було укладено договір №217/35  купівлі - продажу  дитячого садка,  розташованого за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Ясинуватка.

Рішеннями господарського суду Кіровоградської області  від 05.10.2007 р. у справах №9/144 та №9/143 вказані договори було розірвано з підстав невиконання відповідачем договірних зобов'язань. Зобов'язано відповідача  повернути будинок культури та дитячий садок  у державну власність - регіональному відділенню Фонду державного майна України по Кіровоградській області.

Суб'єктом оціночної діяльності  на замовлення позивача було  визначено ринкову вартість будинку культури без ПДВ - 23456 грн., дитячого садка - 21257 грн. Також 01.03.2007 р. комісією по  поверненню об'єктів приватизації у державну власність було прийняте рішення (протокол №22 засідання комісії по поверненню об'єктів приватизації у державну власність), яким встановлено розмір  збитків: по дитячому садку - 21257 грн., по будинку культури -  23456 грн. Позивач вважає, що державі спричинені збитки на суму вартості об’єкта нерухомості, хоча відсутні докази щодо того, що ці об’єкти нерухомості знищені на 100 відсотків. Докази щодо ступеню пошкодження об’єкта нерухомості позивачем не надані. Крім того, позивач безпідставно обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на ст.. 1166 та ст.. 1192 ЦК України.

Так,  ст. 1166 та ст. 1192 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач,   передбачено   зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди. Тобто даними статтями передбачено стягнення з  винної особи позадоговірної шкоди, які в даному випадку не можуть бути  застосовані, оскільки правовідносини сторін, щодо відшкодування    збитків відповідачем,  виникли у зв'язку     невиконанням останнім   зобов'язань за договорами  купівлі-продажу від 17.03.2000 р.  №218/35  та від 24.03.2000 р. між  №217/35.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з  ч.1 ст. 611 ЦК України у  разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом, в силу ч.1 ст.614 ЦК України та згідно зі ст. 623 ЦК України розмір збитків доказує кредитор.

Згідно абз. 1 ч. 6 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна" збитки,    заподіяні    порушенням    законодавства    про приватизацію,  а  також  витрати  щодо   забезпечення   збереження об'єктів   приватизації  на  період  до  моменту  передачі  майна, підлягають  відшкодуванню  за  позовами зацікавлених осіб   у порядку, передбаченому законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України   від 18 січня 2001 р. N 32 затверджено “Порядок    повернення у державну власність об'єктів приватизації  у разі розірвання або визнання недійсними            договорів купівлі-продажу таких об'єктів”. Пунктом  8 цього  “Порядку”  встановлено, що з   метою виявлення збитків, що могли бути завдані об'єкту приватизації   під   час   володіння   ним   покупцем,  результати інвентаризації та оцінки об'єкта приватизації,  отримані згідно  з пунктами   6   і   7  цього  Порядку,  звіряються  з  відповідними результатами,  отриманими  на  день   відчуження   цього   об'єкта державним органом приватизації.

Відповідно до “Порядку” у разі виявлення збитків, завданих об'єкту приватизації за час  володіння  ним  покупцем,  їх  розмір  обчислюється  згідно з “Порядком визначення  розміру  збитків  від  розкрадання,  нестачі, знищення    (псування)    матеріальних   цінностей”,   затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р.  N116,   та  в  десятиденний  термін  доводиться  до відома колишнього власника.

Позивачем не надано доказів того, що ринкова вартість  об'єктів приватизації (будинку культури та дитячого садка) на момент їх відчуження була набагато більшою від ринкової вартості цього майна  на момент повернення його у державну власність.

Необхідною умовою  для покладення на  відповідача  відповідальності у вигляді стягнення  заподіяних збитків є наявність    таких обов'язкових елементів цивільного правопорушення, як:  наявність збитків,  вини відповідача, протиправності дій останнього  та причинного зв'язку між  неправомірними діями особи,  якою заподіяно збитки,  і самими  збитками.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено розмір збитків та не надано обґрунтувань стосовно визначення суми збитків за повною вартістю об’єктів, позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.  99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградської області, м. Кіровоград – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від  12.06.07р. у справі         № 9/144 – залишити без змін.

        Головуючий                                                                                           І.М. Герасименко

        Судді                                                                                                       О.В. Джихур

                                                                                                                          В.В. Прудніков

З оригіналом згідно.

Провідний спеціаліст                                                 О.В. Кадникова