ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2007 Справа № 15/402
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Герасименко І.М.(доповідач)
судді: Виноградник О.М., Джихур О.В.,
секретар судового засідання: Корх Д.В.
прокурор та представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи попереджені належним чином.
розглянувши матеріали апеляційного подання заступника прокурора Кіровоградської області, м. Кіровоград
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.06.07р.
у справі № 15/402
за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Кіровоградська обласна рада, м. Кіровоград та Кіровоградське обласне управління лісового господарства, м. Кіровоград
до відповідача-1 державного підприємства “Голованівське лісомисливське господарство”, смт. Голованівськ
відповідача-2 сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Манжурка”, с. Семидуби, Голованіського району.
про визнання угоди недійсною та повернення лісомисливських угідь
В С Т А Н О В И В:
До господарського суду Кіровоградської області звернувся заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Кіровоградська обласна рада, м. Кіровоград та Кіровоградське обласне управління лісового господарства, м. Кіровоград з позовною заявою до відповідача -1 державного підприємства “Голованівське лісомисливське господарство”, смт. Голованівськ та відповідача-2 сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Манжурка”, с. Семидуби, Голованіського району про визнання угоди недійсною та повернення лісомисливських угідь. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 був незаконно укладений договір про умови ведення мисливського господарства, що не відповідає умовам закону та не породжує тих правових наслідків, яких бажали сторони при здійсненні угоди.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.06.07р. у справі № 15/402 (суддя-доповідач Шевчук О.Б.) в позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що ні прокурор ні позивачі не надали господарському суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення з позовом до господарського суду.
Заступник прокурора Кіровоградської області не погодився з рішенням суду, подав апеляційне подання, в якому просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.06.2007 р. Вказує, що рішення господарського суду підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 06.09.07р. прокурор підтримав своє апеляційне подання просить рішення суду скасувати. Представник позивача просить задовольнити апеляційне подання прокурора
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
30 травня 2001 року між Голованівським державним лісомисливським господарством, правонаступником якого є відповідач-1 –ДП “Голованівське лісомисливське господарство”, та відповідачем-2 –СТОВ “Манжурка”, укладений договір про спільну діяльність (а.с.48 т.1).
Відповідно до ст.430 ЦК УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін. Предметом договору про спільну діяльність є сумісна діяльність сторін для досягнення спільної господарської мети. При цьому, істотними умовами такого договору є мета договору (ст.430 ЦК УРСР), порядок та умови ведення спільних справ учасників договору (ст.431 ЦК УРСР), види та обсяг внесків кожної із сторін (ст.432 ЦК УРСР), порядок покриття сумісних витрат та умови використання результатів сумісної діяльності (ст.433 ЦК УРСР).
Разом з цим, умовами спірного договору від 30 травня 2001 року передбачається передача “господарством” (відповідачем-1) Стороні-2 (відповідачу-2) у користування строком на 10 років частини лісомисливських угідь, а саме: “Голоче” з 1 по 30 квартал включно, “Воловик”, загальною площею 2,9 тис. га (надалі –лісомисливські угіддя) із зобов’язанням Сторони-2 після закінчення строку користування повернути отримані лісомисливські угіддя Господарству.
За умовами договору СТОВ “Манжурка” зобов’язується за власний рахунок здійснювати фінансування всіх поточних витрат Господарства на ведення мисливського господарства в розмірі 30000 грн. на рік, тобто на паливно-мастильні матеріали, мисливські набої, підтримання матеріально-технічної бази мисливського господарства, зарплату працюючим; здійснювати за власний рахунок закупівлю диких звірів з метою поповнення та відновлення мисливського фонду Господарства.
Також за СТОВ “Манжурка” закріплюється право користування лісомисливськими угіддями “господарства” на визначених цим договором умовах, першочергове право на приватизацію лісомисливських угідь при відповідних змінах законодавства України, а також одноособове право полювати в межах закріпленої за Господарством території. Договором передбачається також надання Стороні-2 переважного права на укладення такого договору на новий строк і отримання у користування інших лісомисливських угідь Господарства.
Господарство за договором зобов’язується надавати Стороні-2 необхідну допомогу працівниками мисливського господарства. Протягом перших трьох років з дня укладання цього договору Господарство повинно заборонити полювання будь-яким іншим особам на всій території переданих Стороні-2 мисливських угідь та не може видавати будь-яким іншим особам ліцензій на полювання без згоди Сторони-2.
Згідно Акту прийому-передачі Голованівське державне лісомисливське господарство передало, а СТОВ “Манжурка” прийняло передбачену договором частину лісомисливських угідь загальною площею 2,9 тис. га. Акт підписаний представниками сторін, посвідчений печатками підприємств і є невід’ємною частиною договору (а.с.49 т.1).
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Кіровоградської обласної ради від 14 листопада 1997 року № 105 “Про надання мисливських угідь у користування організаціям області для ведення мисливського господарства” Державному мисливському господарству “Голоче” надано терміном до 14 листопада 2012 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 26,4 тис. га. /а.с.16-31 т.1/.
Наказом Держкомлісгоспу від 20 січня 1998 року № 10 реорганізовано шляхом злиття Голованівського державного лісогосподарського підприємства та Державне мисливське господарство “Голоче” і створено на їх основі Голованівське лісомисливське господарство /а.с.41-44, 64 т.1/. На підставі вказаного рішення у 1998 році між ДЛГО “Кіровоградліс” та Голованівським державним лісомисливським підприємством укладено договір на ведення мисливського господарства.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 3679 “Про утворення територіальних органів Державного комітету лісового господарства” наказом Держкомлісгоспу від 20 жовтня 2004 року № 179 ліквідовано Державне лісогосподарське об’єднання “Кіроволградліс” і утворено на його базі територіальний орган Державного комітету лісового господарства –Кіровоградське обласне управління лісового господарства (а.с.50 т.1).
Відповідно до наказу Держкомлісгоспу від 01 лютого 2005 року № 51 Голованівське державне лісомисливське підприємство перейменовано в Державне підприємство “Голованівське лісомисливське господарство” і його віднесено до сфери управління Кіровоградського обласного управління лісового господарства (а.с.65 т.1).
25 жовтня 2005 року договір про умови ведення мисливського господарства було переукладено. Сторонами договору стали Кіровоградське обласне управління лісового господарства і ДП “Голованівське лісомисливське господарство” (а.с.61-63 т.1).
За умовами договору від 30.05.2001р. Голованівським державним лісомисливським господарством передано в користування (суборенду) відповідачу-2 частину лісомисливських угідь на оплатній основі шляхом покриття відповідачем-2 –СТОВ “Манжурка”, поточних витрат Господарства, для одноособового використання відповідачем-2 вказаних угідь з метою ведення останнім мисливського господарства.
Спірний договір та дії відповідачів на його виконання відповідають умовам Типового договору про умови ведення мисливського господарства, затвердженого наказом Мінлісгоспу України від 12 грудня 1996 року № 153, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1996 року за № 735/1760 (а.с.112-15 т.1).
Таким чином, за своєю правовою природою спірний договір від 30 травня 2001 року є договором суборенди лісомисливських угідь та договором про умови ведення лісомисливського господарства, а не договором про сумісну діяльність.
Відповідно до ч.2 ст.58 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України “Про мисливське господарство та полювання” державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, а також їх місцеві органи.
Відповідно до ст.9 вказаного Закону вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь належить до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад.
Крім того, ст.15 Закону України “Про тваринний світ” (в редакції на момент укладення спірного договору), ч.1 ст.22 Закону України “Про мисливське господарство та полювання”, встановлено що, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Республіки Крим та обласними Радами народних депутатів за поданням спеціально уповноважених державних органів у галузі ведення мисливського господарства і за погодженням з місцевими Радами народних депутатів, органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та власниками або користувачами земельних ділянок.
Спеціально уповноваженим державним органом у галузі ведення мисливського господарства є Міністерство лісового господарства України та його органи на місцях.
Згідно ч.3 ст.21 Закону України “Про мисливське господарство та полювання” умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.
Фактично за спірним договором Голованівське державне лісомисливське господарство, будучи користувачем лісомисливських угідь, передало їх у користування (суборенду) відповідачу-2 –СТОВ “Манжурка”, для ведення мисливського господарства, без згоди Кіровоградської обласної ради, до компетенції якої згідно ст.9 Закону України “Про мисливське господарство та полювання” належить вирішення питання про надання мисливських угідь у користування, та з порушенням встановленого порядку укладення таких договорів, оскільки на час укладення спірного договору його стороною як місцевим органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства, якому вказаним Законом було надано право укладати договори про умови ведення мисливського господарства, мало бути виключно Кіровоградське державне лісогосподарське об’єднання “Кіровоградліс”, тому Голованівське державне лісомисливське господарство не мало повноважень на укладення спірного договору і передачу в користування іншим особам лісомисливських угідь.
Отримавши в користування на підставі спірного договору від 30 травня 2001 року лісомисливські угіддя відповідач-2 –СТОВ “Манжурка” побудувала будинок, підсобні будівлі, користується електроенергією, глибинною свердловиною, здійснює закупівлю корму, звірів, облаштовує місця для годівлі звірів, відстрілу слабких, хворих звірів і таке інше, що є ознаками ведення мисливського господарства, передбачених ст..21 Закону України “Про мисливське господарство і полювання”.
Також на момент укладення спірного договору від 30 травня 2001 року відповідач-2 –СТОВ “Манжурка” не мав цивільної правоздатності. Так, відповідно до ч.2 ст.26 ЦК УРСР правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення.
Згідно довідок Головного управління статистики у Кіровоградській області від 18 листопада 2005 року № 13-5-70 та від 23 грудня 2005 року № 13-5643 /а.с.69, 78 т.1/ відповідач-2 –СТОВ “Манжурка” зареєстроване рішенням Голованівської райдержадміністрації Кіровоградської області від 05 листопада 2001 року № 650-р.
Таким чином, договір про сумісну діяльність від 30.05.2001р. не відповідає вимогам закону, але даний договір про спільну діяльність було укладено 30.05.2001р., а позов пред’явлено прокурором в грудні 2005р.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності Кодексом.
Чинне на той час цивільне законодавство не передбачало винятків щодо застосування позовної давності до позовних вимог про визнання угод недійсними. Не передбачає таких винятків і чинний Цивільний кодекс України.
Статтею 268 ЦК України встановлено перелік видів вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання угод (правочинів) недійсними.
Враховуючи дату укладання спірного договору –30.05.2001р., трирічний строк позовної давності закінчився –30.05.2004р., тобто після 01.01.2004., а тому до спірних правовідносин повинні застосовуватися правила Цивільного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2004р.),в тому числі норми ст.ст. 257, 261, 267 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, ч. 4, 7 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В матеріалах справи є заява відповідача –2 про застосування строку позовної давності та встановлення факту спливу позовної давності. Тому не зважаючи на обґрунтованість посилань позивача щодо невідповідності даного договору вимогам закону, в задоволенні позову необхідно відмовити в зв’язку з пропуском строку позовної давності і відсутності заяви про відновлення цього строку, а рішення суду першої інстанції від 18.06.07р. не підлягає зміні чи скасуванню
На підстави вищевикладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційне подання заступника прокурора Кіровоградської області, м. Кіровоград –залишити без задоволеня.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.06.07р у справі № 15/402 –залишити без змін.
Головуючий І.М. Герасименко
Судді О.М. Виноградник
О.В. Джихур