АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22ц – 4957 / 2010р.                                                  Головуючий по 1-й інстанції:

                                                                                                                    Городівський О.А.                                                                                                                    

                                                                                                   Суддя-доповідач:  Тимчук Л.А.                                                                                                                                                          

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  22 червня 2010 року                                                                                              м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

          Головуючого судді : Тимчук Л.А.  

Суддів : Пікуля В.П., Чічіля В.А.

При секретарі : Колодюк О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 березня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості зі сплати надбавки до пенсії, як дитині війни,

                                                          В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом  до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді (далі УПФ в м. Миргороді), мотивуючи тим, що вона є дитиною війни і відповідно о Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, у 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась, а у 2008-2009 роках – не в повному обсязі.

Просила визнати відмову УПФ в м. Миргороді щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною, відновити пропущений строк для звернення до суду, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року в сумі 6429 грн. 60 коп., зобов’язати відповідача нараховувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2010 року та надалі при нарахуванні пенсії та забезпечити її виплату.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3   відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити скаргу та ухвалити нове рішення з таких підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.  

Згідно п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.              

Виносячи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено фінансування виплат із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, а тому порушень законодавства з боку відповідача не вбачається. Крім того, не визначений законом механізм розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а отже не має підстав для задоволення вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є дитиною війни в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» вона має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» зупинено, як і в 2006 році зупинено цю ж норму ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Відповідно до  ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначенні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року зворотної дії в часі немає, відтак на період до 9 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм  ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому вимоги позивача щодо здійснення доплати  до пенсії за 2006-2007 роки підлягають задоволенню за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч.3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи той факт, що ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії.

Що стосується вимог ОСОБА_3 про стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни в 2008-2009 роках в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, судова колегія вважає такі вимоги частково обґрунтованими, з таких підстав.

Згідно п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення у вказаному розмірі, що підтверджується довідками.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року  визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Пунктом 8 цієї постанови  встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня 48,2 грн., з 1 жовтня  - 49,8 грн.

Виходячи із рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, колегія суддів приходить висновку, що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Миргороді повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6   Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

З метою повного захисту прав та інтересів позивача судова колегія вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м Миргороді здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням пенсії на 30%, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 22 травня 2008 року по день прийняття цього рішення, з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.

Між тим, до 22 травня 2008 року відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підстав та у відповідності з діючою нормою зазначеного закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була йому нарахована, а суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни  відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Воно не може регулювати суспільні відносини в майбутньому.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п. 3,4 ч.1 ст. 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів  -

                                    В И Р І Ш И Л А  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 березня 2010 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлено ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день ухвалення цього рішення, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частин позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області на користь ОСОБА_3 18 грн. 50 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 2 грн. 12 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку.

 Головуючий:                                                                           Тимчук Л.А.

 Судді:                                                                                        Пікуль В.П.

                                                                                                    Чічіль В.А.

  З оригіналом вірно:

суддя Апеляційного суду

Полтавської області                                                                Тимчук Л.А.