УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-6779/2009 р.     Головуючий в 1 інстанції Омеко М.В.

Категорія-41     Доповідач Козлов С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 року     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого:   Болтунової Л.М.,

суддів: Козлова СП., Максюта Ж.І.,

при секретарі: Білоус A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в належному користуванні житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2000 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у належному користуванні житловим приміщенням, посилаючись на те, що він із сім'єю проживає в квартирі АДРЕСА_1, а в сусідній квартирі №4 цього домоволодіння проживає ОСОБА_1, з яким вони мають в користуванні спільну земельну ділянку площею 0,12 га., де на відстані 5 метрів від входу в її квартиру відповідач утримує в неналежному стані двох незареєстрованих собак мисливської породи без дотримання санітарно-епідеміологічних правил та їх згоди, в результаті чого зловонний запах від цих тварин створює неможливі умови проживання в їх квартирі та безпосередню загрозу їх здоров'ю і життю. Тому на підставі Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, уточнюючи свої позовні вимоги, позивач просив суд усунути перешкоди в здійснені належного йому права користування квартирою шляхом видалення належних ОСОБА_1 з вольєру, якій розташований близько 5 метрів до входу в його квартиру, та зобов'язати відповідача перевести собак на господарський двір, тобто на місце, яке не буде створювати загрозу безпеки його сім'ї та дозволить йому належним чином користуватися своїм житловим приміщенням.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2009 року усунути перешкоди у здійснені належного ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, шляхом видалення собак, які належать ОСОБА_1, з вольєру, який розташований на відстані близько 5 метрів до входу в зазначену квартиру, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи та неналежну оцінку доказів по справі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.

Розглянувши справу в межах доводів скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановлениям нового рішення.

Усуваючи перешкоди у здійснені належного ОСОБА_2 права користування його квартирою шляхом видалення належних ОСОБА_1 собак з вольєру, який розташований на відстані близько 5 метрів до входу в квартиру позивача, суд виходив з того, що відповідач утримує цих собак з порушенням санітарно-епідеміологічних правил, умов забезпечення безпеки людей та прав позивача на належне користування своїм житловим приміщенням. З таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

А відповідно до ст.ст.213,214 цього Кодексу рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.2 "Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР", затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Мінсільгоспом УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР 17.06.1980, № б/н, (далі Правила) підприємства, установи, організації і громадяни - власники собак, котів і хижих тварин зобов'язані суворо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і правил їх тримання при умові обов'язкового забезпечення безпеки людей.

Судом правильно встановлено, що позивач проживає зі своєю сім'єю в квартирі №3, а відповідач - в квартирі АДРЕСА_2, де в спільному сумісному користуванні сторін та інших жителів цього будинку знаходиться земельна ділянка, на якій на відстані 5 метрів від входу в квартиру позивача відповідач утримує у вольєрі двох мисливських собак.

В підтвердження своїх доводів про те, що відповідач неналежним чином утримує собак з порушенням санітарно-епідеміологічних правил, чим створює неможливі умови проживання в квартирі позивача та безпосередню загрозу здоров'ю і життю його сім'ї, перешкоджаючи належному користуванню житловим приміщенням, позивач ніяких відповідних доказів суду не надав, а як вбачається з матеріалів справи та фактичних обставин справи, вказані собаки утримуються відповідачем за відповідними міжнародними ветеринарними паспортами у вільному вигулі на ізольованій огородженій території - вольєрі згідно з вимогами зазначених Правил та Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», ветеринарною лікарнею були проведені реєстрація, клінічний огляд та профілактичне щеплення проти сказу цих собак (а.с. 16-18).

Між тим, зазначені норми закону та обставини справи суд не врахував, залишив без належної оцінки та уваги, оезпідставно поклавши в основу свого рішення лише одні пояснення позивача, та в рішенні відповідних доказів не навів.

Порушень діючого законодавства зі сторони відповідача при утриманні ним зазначених тварин, які б спричиняли або могли б спричиняти перешкоди у належному користуванні житловим приміщенням позивачу, в судовому засіданні не встановлено.

Тому рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_3 на підставі Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР", затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Мінсільгоспом УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР 17.06.1980, № б/н, Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та ст.ст. 10,11,60 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2009 року скасувати та постановити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в належному користуванні житловим приміщенням відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.