Судове рішення #10306322

                             

                                                                                                                                                                                  Справа № 2-2482/10

                         

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15   липня  2010 року                                                                                                                             м. Сімферополь    

Київський  районний  суд  м. Сімферополя  у  складі:  Головуючого, судді  Харченко  І.О., при секретарі                   Мевлюдовій  Ф.І.,  розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні  у   м. Сімферополі   цивільну справу за позовом   ОСОБА_1   до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3   про  стягнення   суми   за    договором   позики,  тощо,

                                 в с т а н о в и в:

  29.09.2009 року  ОСОБА_1  звернувся  до  суду   з   позовом  до  ОСОБА_2  про  стягнення   суми   за    договором   позики,  тощо.   Свої   вимоги   мотивував   тим,   що  02.04.2009 року  між  ним  та  ОСОБА_3, який  діяв   від  імені  ОСОБА_2  був   складений  та  підписаний  договір   позики. Відповідно до цього  договору  він   передав, а  відповідач  прийняв  гроші  у  сумі  99600 грн.  Домовилися  про  те,  що  гроші   він  поверне   до  02.05.2009  року.  Однак  взяті   на  себе   зобов’язання    відповідач   не  виконав. Відповідно  до п. 5 Договору  позики, якщо  відповідач  своєчасно  не  поверне  суму  позики, він  зобов’язаний   продати  нежиле приміщення – елінг, розташований  за адресою: АДРЕСА_1 який  належить  йому  на  праві  власності  та  повернути  борг.  Просить  стягнути  з   відповідача  на  його  користь  суму  боргу  з  врахуванням   індексу  інфляції  та  3% річних  у розмірі  102077 грн. 40 коп., судові  витрати – 1820 грн.

    Ухвалою  суду  від  24.03.2010 року  до  участі  у справі  в якості  третьої  особи  залучено  ОСОБА_3 (а.с. 44).

    15.07.2010 року  позивач   уточнив  свої  вимоги   та  просив  стягнути з   ОСОБА_2 на його користь  суму  боргу  з  врахуванням   індексу   інфляції – 100834 грн. 80 коп., 3% річних за весь період  прострочення – 3984 грн., а  всього  104878 грн. 80 коп.;  судові   витрати  у  розмірі 1820 грн., які  складаються з судового збору – 1700 грн.,  інформаційно-технічного забезпечення - 120 грн., а також  вартість  проїзду  за напрямом  Запоріжжя – Сімферополь - Ялта,  Ялта – Сімферополь – Запоріжжя,  відповідно  до  наданих  білетів,  витрати  за   юридичну  допомогу   адвоката – 3000 грн.

    Ухвалою  суду  від  15.07.2010 року  ОСОБА_3   виключено  зі   статусу  третьої  особи  та  залучено  до   участі  у  справі  в  якості  співвідповідача  (а.с. 77).

  Представник  позивача  у  судовому  засіданні   позовні  вимоги  підтримав  та  наполягав   на  їх  задоволенні.  Пояснив, що  вимоги  ставляться  лише  до  ОСОБА_2, а до  ОСОБА_3  ніяких  вимог  немає.  

Відповідач   ОСОБА_2  у  судовому  засіданні   позовні  вимоги  не  визнав   та  просив  відмовити  у їх  задоволенні. Пояснив,  що  він  нічого  не  знав  про  наявність  боргу  до  отримання  позовної   заяви. Він  давав  довіреність    ОСОБА_3  виключно  на  продав   його елінгу  з  правом  отримання   грошей,  але   в  ході  розгляду  по  суті  він  дізнався,  що  без  його    на  то  згоди  та  повноважень  ОСОБА_3  отримав  від  позивача  грошові  кошти  в  сумі   99600  грн. 00 коп.  які   останній  використав  на  власний  розсуд.   Просив  позов   відносно  нього  залишити   без  задоволення, а  якщо  ОСОБА_3  брав  гроші  в  борг  для  себе,  то  хай  і  повертає  їх  самостійно.  

Відповідач   ОСОБА_3 у  судовому  засіданні  підтвердив,   що дійсно   від  ОСОБА_1 особисто   02.04.2009  року  отримав   гроші  в  сумі  99600  грн. 00 коп.,  які   витратив  на  власний  розсуд, а  саме  вклав  їх  у  розвиток  свого  бізнесу.  Про  отримання  грошей  від  ОСОБА_1  він  ОСОБА_2  не  казав. В   розписці   зробив   посилання  на  довіреність  від   ОСОБА_2,  оскільки   відповідно  до  цієї  довіреності  він  мав право  нею  розпоряджатися  з  правом  отримання  грошей, й це ним  було  використано  в  якості  доказу  платоспроможності  перед  ОСОБА_1  Гроші  були  отримані  саме  в  боргу, а  не  в  якості  платежу  за  елінг,  оскільки  ОСОБА_1  елінг  придбати  не  бажав.   Не  заперечував  проти  стягнення  з  нього  суми  боргу, але   заперечував   проти   стягнення    додаткових   нарахувань  (відсотків, інфляції  тощо).  

  Вислухавши  сторони,  розглянувши   матеріали   цивільної   справи  та  докази,   надані  відповідно  до  приписів  ст.ст. 10, 60  ЦПК  України,  суд   дійшов   до   наступного.

Відповідно до  ст.  1046  ЦК України  за  договором  позики одна сторона (позикодавець)   передає у  власність другій  стороні  (позичальникові)  грошові  кошти  або інші  речі,  визначені  родовими  ознаками, а  позичальник  зобов’язується   повернути   позикодавцеві  таку  ж суму  грошових   коштів  (суму  позики) або  таку  ж   кількість   речей  того ж  роду  та  такої  ж   якості.  Договір  позики  є  укладеним  з  моменту  передання  грошей   або  інших   речей,  визначених   родовими   ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув  суму позики,  він   зобов’язаний    сплатити   грошову  суму   відповідно  до  ст. 625 ЦК України.

Відповідно  до ст. 612 ч.1 ЦК України  боржник  вважається   таким,  що   прострочив,  якщо  він  не  приступив  до  виконання  зобов’язання  або   не виконав   його  у   строк,  встановлений    договором  або  законом.

Відповідно до  ст. 625 ЦК України,   боржник  не   звільняється  від   відповідальності за неможливість  виконання  ним   грошового   зобов’язання.  Боржник,  який   прострочив   виконання   грошового  зобов’язання, на  вимогу  кредитора  зобов’язаний  сплатити  суму  боргу  з   урахуванням   встановленого   індексу  інфляції  за  весь  час  прострочення, а  також  три   проценти  річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір  процентів  не   встановлений   договором   або  законом.

 Судовим  розглядом  встановлено,  що  відповідач  ОСОБА_3  02.04.2009  року  взяв  в  борг у ОСОБА_1 грошові  кошти в сумі  99600 грн. 00 коп.  Письмова  форма  договору  позики  сторонами   додержана,  що  не  суперечить   вимогам   діючого  цивільного  законодавства,  у  зв’язку  з  чим  суд  дійшов   висновку,  що  між   сторонами  укладено   договори   позики,  на  які   поширюються    положення   параграфу  1 глави  71  ЦК  України.

 Факт  отримання  грошей  підтверджений   наявним  в матеріалах  справи  договором  позики  (а.с. 6)  та  визнанням  боргу в судовому  засіданні  у вказаному  розмірі  ОСОБА_3  

 Згідно  умов  договору  ОСОБА_3  зобов’язався   повернути  взяті  в  борг  суми  в  строк  до  02  травня   2009  року.  Але   в  зазначений  час  відповідач   ОСОБА_3  гроші   ОСОБА_1  не  повернув, а  тому   вимоги  позивача   про  стягнення  на  його   користь  суми  боргу  з  урахуванням  індексу  інфляції  та  3%  річних  за  несвоєчасне   повернення  суми   боргу  підлягають   задоволенню. Так,  з  ОСОБА_3  на  користь  позивача   ОСОБА_1  підлягає   стягненню  борг  за   договором   позики   від  02  квітня  2009  року  з  урахуванням   індексу  інфляції - 100834  грн. 80  коп.,  3%  річних  за  несвоєчасне   повернення  суми  позики  за   період  з  03.05.2009  року  до  15.07.2010  року  (за  438  днів)  3585  грн.  60  коп., а  всього  104420  грн.  40 коп.

            Відповідно  до  ст. 88 ЦПК  України,   якщо  позов  задоволено  частково, судові витрати  присуджуються  позивачеві  пропорційно  до  розміру  задоволених  позовних  вимог.

Так,  з  ОСОБА_3  на  користь  позивача  підлягає   стягненню  витрати   по   сплаті   судового   збору  в сумі  1044 грн. 20  коп., за  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи  в  Київському  районному  суді   м. Сімферополь – 120  грн. 00 коп.  

 Вимоги  позивача  щодо  стягнення   проїзних  витрат   двох  осіб  з  місця  Запоріжжя до м. Ялта  та зворотно,  то  ці  вимоги   задоволенню  не  підлягають,  оскільки  згідно  приписам п. 3 ч. 3 ст.  79 ЦПК України  відшкодування  підлягають  витрати   сторін  та  їх  представників,  що  пов’язані  з  явкою    до  суду.  Згідно  наданих  суду   квитків   дві  особи  виїхали  з  м. Запоріжжя   до   м.  Сімферополя    06.07.2010  року  в  03 час. 50  хв. Куди  прибули  о  08  год. 50 хв.  З  м. Сімферополя   особи  спрямували  до  м.  Ялта  о  08 год. 57 хв. В  цей  же  день, а  саме 06.07.2010  року   особи  виїхали  о 17 годині  35 хв.  з  м. Ялта  до  м. Сімферополя,  відкіля  о  21 год. 45  хв.  З  м. Сімферополь  виїхали  до  м. Запоріжжя.  Згідно  матеріалам   справи  на  06 липня  2010  року   слухання  по  справі  Київським  районним  судом  до  розгляду  не  призначалася. Оскільки  судом  з’ясовано,  що  ці  витрати  не   пов’язані  з  явкою  до  суду,  то  вони  й  не  підлягають  задоволенню.

Частковому  задоволенню  підлягають  також  вимоги  позивача  щодо  відшкодування  витрат  на  правову  допомогу  (п. 2 ч. 3  ст. 79  ЦПК  України),  виходячи  з  такого.  Суду  заявлено  про  стягнення  на  користь  позивача  витрати  на  правову  допомогу,  яку   надано  представником   ОСОБА_4  в   сумі  3000 грн. 00 коп.,  але   суд  вважає  за  необхідне  зазначити,  що  цей  представник  лише  один  раз  приймав  участь  в  судовому  засіданні,  при  цьому  перед  засіданням   не  ознайомився  з матеріалами  справи, а  тому  суд  вважає  за  можливе    відшкодувати  позивачу  зазначені  витрати  лише   в  розмірі  500  грн. 00 коп.

В  задоволенні  решти   вимог  відмовити.

Вимоги   позивача  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  є  необґрунтованими та  такими,  що  не  підлягають  задоволенню  виходячи  з  наступного.      

Згідно  тексту  довіреності  від  20.03.2009 року  ОСОБА_2 уповноважив  ОСОБА_3  представляти  його  інтереси у  будь-яких  установах,  органах,  підприємствах,  організаціях,  незалежно  від  їх  організаційно-правової  форми  та  підпорядкування,   з  питань,  пов’язаних  з  розпорядженням  (продаж,  надання  в іпотеку)  нежилим  приміщенням,  елінгом,  що  розташований  за адресою:  АДРЕСА_1   Тобто  повноваження  ОСОБА_5  були  чітко  визначені  у  довіреності  та  стосуються  лише  юридично  значимих  дій  відносно  елінгу. У  зазначеній  довіреності  відсутні  посилання  на  можливість  укладання  ОСОБА_3  від  імені  та  в  інтересах  ОСОБА_6  інших  видів   правочинів  (договорів,  угод, тощо).        

 Оскільки   ОСОБА_3  не  мав  прав  діяти  від  імені  та  в  інтересах  ОСОБА_6, а  в  судовому  засіданні   підтвердив   факт   отримання   грошей   у  ОСОБА_1  у  визначеній   сумі   в  особистих  інтересах  та  зобов’язався   їх  повернути,  за  таких  обставин  у задоволенні   вимог  ОСОБА_1  до  ОСОБА_6  слід  відмовити,  стягнувши  суму  боргу  саме  з  ОСОБА_3  

 На  підставі  ст.ст. 536, 549, 612, 625, 1046, 1050 ЦК України,  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК   України,  с у д  -

                                                                        В И Р І Ш И В:

Позов  ОСОБА_1   до   ОСОБА_3   про  стягнення   суми   за    договором   позики,  тощо  -  задовольнити  частково.

           Стягнути з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1  в   рахунок  погашення   боргу  за   договором   позики   від  02  квітня  2009  року  грошові  кошти   з  урахуванням  індексу  інфляції   100834  грн. 80  коп.,   3%  річних  за  несвоєчасне   повернення  суми  позики  за  період  з  03.05.2009  року  до  15.07.2010  року  (за  438  днів)  3585  грн.  60  коп.,  витрати   по   сплаті   судового   збору  в сумі  1044 грн. 20  коп., за  інформаційно-технічне забезпечення  розгляду  справи  в  Київському  районному  суді   м. Сімферополь – 120  грн. 00 коп.,   за   послуги   адвоката    500  грн. 00  коп., а  всього  106084 (сто  шість  тисяч  вісімдесят  чотири)  грн. 60  коп.

           В  решті  вимог    відмовити.

           У  задоволені   позову   ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про  стягнення   суми   за   договором   позики,  тощо  -  відмовити

Рішення   може   бути   оскаржено  в  апеляційному  порядку через суд першої інстанції   шляхом   подачі   в 10-денний  строк  з   дня   проголошення рішення заяви   про  апеляційне   оскарження   й   подання   після   цього   протягом  20 днів   апеляційної   скарги.

Суддя:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація