Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
12 липня 2010 р. № 2-а- 4358/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,
за участю представників: позивача –Кірєєвої І.І., відповідача - Тихоненко М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Харківський машинобудівний завод “ФЕД” про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Харківський машинобудівний завод "Фед" про стягнення на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з Державного підприємства Харківський машинобудівний завод "Фед" адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в розмірі 191282,10 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Відповідно до вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 2960-IV від 06.10.2005 року, Державне підприємство Харківський машинобудівний завод "Фед" за 6 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, до 16.04.2010 року зобов’язано самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 191282,10 грн. Вказана сума заборгованості по адміністративно–господарським санкціям підтверджується звітом за формою 10-ПІ від 18.02.2010 року за 2009 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно–господарських санкцій. Оскільки вищевказана сума відповідачем не сплачена, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Представник позивача - Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Кірєєва І.І. - в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача –Державного підприємства Харківський машинобудівний завод “ФЕД” Тихоненко М.Л. - в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вважає вимоги позивача необґрунтованими, з огляду на наступне. Для працевлаштування інвалідів на підприємстві були спеціально виділені робочі місця, про що до Харківського міського центру зайнятості протягом 2009 року подавались Звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов’язку самостійно шукати з метою працевлаштування осіб, що є інвалідами. Державною службою зайнятості до відповідача не було направлено жодного інваліда. Не було також безпосередніх звернень інвалідів щодо працевлаштування.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданого до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова численність штатних працівників облікового складу Державного підприємства Харківський машинобудівний завод “ФЕД” у 2009 році становить 2198 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів на підприємстві у 2009 році - 82 особи, чисельність інвалідів- штатних працівників які повинні працювати на підприємстві –88 осіб, фонд оплати праці штатних працівників в 2009 році склав 70073,00 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві в 2009 році складала 31880,35 грн.(а.с. 7)
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно, чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні були працювати у 2009 році в Державному підприємстві Харківський машинобудівний завод “ФЕД”, на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 88 осіб при фактично працевлаштованих 82 особах.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Вказана вище адміністративно-господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.
Працевлаштування –це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”№ 875-ХІІ від 21 березня 1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов’язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Згідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.05 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
З матеріалів справи вбачається, що кожного місяця відповідачем до Харківського міського центру зайнятості подавалися звіти за формою № 3-ПН, в яких зазначено про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів в кількості від 7 до 29. (а.с.18-30)
З листа Харківського міського центру зайнятості від 16.03.2010 року за №3631 вбачається, що протягом 2009 року відмов з боку відповідача в працевлаштуванні осіб з обмеженою працездатністю на Державне підприємство Харківський машинобудівний завод “ФЕД”, не було. (а.с. 44) Зазначеним листом та листом від 22.04.2010 року за №5434 також підтверджено подання відповідачем звітів про наявність вакансій форми №3-ПН, які надходили кожного місяця до Харківського міського центру зайнятості, про що є відмітки на звітах. (а.с.31-43, 53)
Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як встановлено в ході судового розгляду справи та підтверджено зібраними письмовими доказами, на виконання вимог законодавства, Державним підприємством Харківський машинобудівний завод “ФЕД” було направлено до Харківського міського центру зайнятості відповідна звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишилися вакантними у зв’язку з ненаправленням для працевлаштування необхідного числа інвалідів уповноваженими органами.
У зв’язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Викладене свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача адміністративно-господарської відповідальності за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, та відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року, ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ, ч. 1 ст. 217, ч. 1, 2 ст. 218, ст. 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV, ст.ст. 8-14, 86, 71, 94, 138, 158, 159, 160-163, 167, 185, 186 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Харківський машинобудівний завод “ФЕД” про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 16 липня 2010 року.
< Сума задоволення > < Текст >
Суддя Білова О.В.