Справа №22ц-21818/2009 Головуючий в 1-й інстанції Бондар Я.М.
Категорія 26 (3) Доповідач Митрофаново Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровскої області у складі:
Головуючого: судді Митрофанової Л.В.
Суддів: Михайлів Л.В., Бариьської А.П.
при секретарі: Чубіній А.В.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Голоцван Дмитра Володимировича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи у відповідача у шкідливих умовах праці отримав профзахворювання, висновком МСЕК від 19.02.2008 року йому встановлено 35% втрати профпрацездатності, тому просив поновити йому строк позовної давності та стягнути з відповідача 121 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_3, йому поновлено процесуальний строк на звернення до суду із вказаним позовом, стягнуто з ВАТ «КЗРК» на його користь моральну шкоду в сумі 21000 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ВАТ «КЗРК» на користь держави державне мито в сумі 210 грн. та 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, оскільки судом порушено норми процесуального права, неповно і не всебічно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, суд не прийняв до уваги, що передбачене ст. 237-1 КЗПП України та ст. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно цього Закону обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам покладено на Фонд соціального страхування, і відшкодування моральної шкоди Фондом не припиняється з 01.01.2008 року згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. Суд безпідставно послався у рішенні на ту обставину, що згідно медичних документів, наданих позивачем, у нього виявлено зміни характеру, моральні переживання через погіршення стану здоров'я, а сам факт втрати профпрацездатності позивачем не призводить до відшкодування моральної шкоди, оскільки він погашається відшкодуванням частини втраченого заробітку, одноразовою допомогою, витратами на медичну та соціальну допомогу, які отримані позивачем, крім того основним документом, що підтверджує заподіяння моральної шкоди повинен бути висновок МСЕК, який позивач суду не надав.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач тривалий час з 1997 року по 2007 рік працював підземним прохідником та підземним майстром на шахті Батьківщина ВАТ «КЗРК» у шкідливих умовах праці, що призвело до отримання профзахворювання та часткової втрати професійної працездатності.
Висновком МСЕК від 19.02.2008 року позивачу первинно встановлено 35 % втрати профпрацездатності по профзахворюнню - радикулопатія та III групу інвалідності.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Оскільки згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 19.01.2008 року, встановлено, що винними є в тому числі і керівництво шахти Родіна ВАТ «КЗРК», тому суд вірно на підставі ч. 2 ст. 153 і ст. 237-1 КЗпП України поклав на відповідача відповідальність щодо відшкодування позивачу моральної шкоди.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З огляду на наведене, доводи відповідача щодо безпідставності посилання суду у рішенні на медичні документи, на підставі яких він дійшов висновку про моральні переживання позивача через погіршення стану його здоров'я та посилання відповідача на те, що сам факт втрати профпрацездатності позивачем не призводить до відшкодування моральної шкоди, суперечить зазначеним матеріальним нормам, а тому є безпідставними.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що належним відповідачем по справі є ВАТ «КЗРК», а не відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, як вважає відповідач, оскільки правовідносини між сторонами виникли у 2008 року, тобто у період, коли було скасовано дію ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Законом від 28.12.2007 року № 107 -VI з п.3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди і водночас доповнено цей пункт абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01.01.2008 року».
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Суд при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.