Справа 22ц-21849\2009 Головуючий в 1 інстанції Дурасова Ю.В.
Категорія 46 (4) Доповідач Митрофанова Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: судді Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Барильської А.П.
при секретарі: Чубіній А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2008 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що у період шлюбу з відповідачем ними було придбано автомобіль ГАЗ 3307 д.н. НОМЕР_1, з відповідачем шлюбно-сімейні відносини припинено, він самовільно користується спірним автомобілем, здає його в оренду та отримує додатковий дохід, при цьому її інтереси як дружини не враховує, тому просила суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь вартості 1/2 частини спірного автомобілю, який знаходиться у користуванні відповідача в сумі 10000грн., призначити по справі судово-технічну експертизу по визначенню вартості автомобілю, накласти арешт на автомобіль.
Остаточно уточнивши позовні вимоги в травні 2009 року просила суд визнати автомобіль ГАЗ 3307 спільною сумісною власністю подружжя, визначити частки кожного з подружжя по 1/2 частині, стягнути на її користь вартість 1/2 частини автомобілю в сумі 5180,50 грн., який знаходить у користуванні відповідача та залишити автомобіль у власності відповідача.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано частки кожного з подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - рівними по 1/2 частині автомобілю ГАЗ 3307 д.н. НОМЕР_1 за кожним. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 360 грн. на правову допомогу.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду та стягнення з відповідача вартість 1/2 частини автомобілю, залишивши за останнім право власності на автомобіль, оскільки рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зокрема, визнавши за кожним із них право власності на автомобіль по 1/2 частині, але не вирішивши питання про стягнення з відповідача на її користь вартості цієї 1/2 частини, суд фактично позбавив її право на користування цим спільним майном, оскільки автомобіль є неподільною річчю та перебуває у користуванні відповідача, який вільно та на свій розсуд використовує його з метою одержання прибутку, в той час як вона не може цього робити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині визначення частки кожного з подружжя по 1/2 частині автомобілю, та відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання за відповідачем права власності на автомобіль та стягнення з нього 1/2 частини його вартості, суд першої інстанції виходив з наступних підстав.
Сторони перебували у шлюбних відносинах, в період яких придбали автомобіль ГАЗ 3307 д.н. НОМЕР_1. Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, виходячи з цього вимоги позивача про визначення частки кожного з подружжя по 1/2 частині автомобілю підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості 1/2 частини спірного автомобілю суд першої інстанції виходив із того, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а позивач не поставила до суду вимогу про поділ майна в натурі, про присудження одному з подружжя грошової компенсації.
Із таким висновком суду колегія суддів не погоджується виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до роз'яснень п. 25 Постанови ПВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року вирішуючи питання про поділ майна, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення одного подружжя до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Частиною 2 ст. 365 ЦК України встановлено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Таким чином судом першої інстанції було не вірно застосовано норму матеріального права при вирішенні спору, оскільки норми ч. 5 ст. 71 ЦК України та ч. 2 ст. 365 ЦК України виступають в якості гарантії по сплаті одного з подружжя іншому грошової компенсації за частку у спільному майні, тобто той, хто бажає одержати певне майно в натурі, повинен внести відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду, а як вбачається з позовної заяви позивач просила суд стягнути на її користь вартість 1/2 частини автомобілю та залишити автомобіль у власності відповідача.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за відповідачем права власності на автомобіль та стягнення з нього 1/2 частини його вартості на її користь підлягає скасуванню і в цій частині слід ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: 350 грн. за оплату витрат по експертизі (а.с.55 квитанція №040654 від 14.10.2008 року), 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції (а.с.63 квитанція № 22A/111F1 від 12.05.2008 року), 51,85 грн. по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду (а.с.62 квитанція № 21A/112F5 від 12.05.2008 року), 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції (а.с.96 квитанція № 6721/з7 від 04.08.2009 року), 26 грн. по оплаті судового збору (а.с.95 квитанція № 6721/з5 від 04.08.2009 року).
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2009 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 частини автомобілю ГАЗ 3307, залишення автомобілю у власності ОСОБА_2, стягнення витрат по оплаті судової експертизи скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ГАЗ 3307 державний номер НОМЕР_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини автомобілю ГАЗ 3307 державний номер НОМЕР_1 в сумі 5180 грн. 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по справі, а саме: 350 грн. за оплату витрат по експертизі, 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції, 51,85 грн. по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду, 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 26 грн. по оплаті судового збору.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.