Справа - №22ц-5573/10             Головуючий в 1й інстанції –  Грищенко В.М. ,

Категорія–79                         Доповідач – Сіромашенко Н.В.,

У Х В А Л А

29 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Калиновського А.Б.,

суддів – Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі – Кононенко І.О.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Індустріального району міста Дніпропетровська на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 8 квітня 2010 року про відмову у прийнятті заяви прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська про видачу судового наказу в інтересах ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з акціонерного товариства закритого типу «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» на користь останнього заборгованості по заробітній платі в сумі 362 грн. 74 коп.

    Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 8 квітня 2010 року в прийнятті заяви про видачу судового наказу відмовлено.

    В апеляційній скарзі прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська ставить питання про скасування ухвали, як постановленої з порушенням норм процесуального права.

    Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково з наступних підстав.

            Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд 1-ї інстанції посилався на те, що твердження прокурора про неможливість громадянина самостійно пред'явити таку заяву через складний матеріальний стан не може бути визнано обґрунтованими і достатніми для прийняття даної заяви, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» стягувач звільняється від сплати державного мита при поданні заяви про видачу судового наказу     про стягнення заборгованості по заробітній платі; крім того, подана заява містить факсиміле підпису, а не підписана особисто прокурором; колективне звернення, долучене до матеріалів справи, містить прохання до прокурору звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, а не з заявою про видачу судового наказу.

Проте апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду 1-ї інстанції.

Так, згідно з п.2 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

У відповідності до ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 цього Кодексу; із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

При цьому відсутні дані, які б свідчили про оспорювання відповідачем підстав, розміру вимоги чи відсутність відповідного права.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що у суду не було підстав для відмови прокурору, діючого в інтересах громадянина у прийнятті заяви  про видачу судового наказу.

Керуючись ст.ст.303,307,312 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 8 квітня 2010 року скасувати, передавши питання про прийняття заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: