СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
3 вересня 2007 року | Справа № 2-29/2285-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Ткаченка М.І.,
Заплава Л.М.,
секретар судового засідання Суровикіна М.С.
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Сакської районної ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 14 червня 2007 року у справі №2-29/2285-2007А
за позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" (майд. Моряків, 1,Євпаторія,97400)
до Сакської районної ради (вул. Леніна 15,Саки,96500)
про визнання незаконним рішення та зобов'язання надати згоду ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство „Євпаторійський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення Сакської районної ради № 79 від 27.10.2006 року ”Про розгляд клопотання про надання надр у користування ДП „Євпаторійський морський торговельний порт” та зобов’язання Сакської районної ради надати згоду ДП „Євпаторійський морський торговельний порт” гірничого відводу Донузлавського родовища будівельних пісків, розташованого на території Сакського району Автономної Республіки Крим.
У ході судового засідання позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним рішення Сакської районної ради № 79 від 27.10.2006 року ”Про розгляд клопотання про надання надр у користування ДП „Євпаторійський морський торговельний порт” та зобов’язати Сакську районну раду узгодити поданий ДП „Євпаторійський морський торговельний порт” гірчичний відвід Донузлавського родовища будівельних пісків, розташованого на території Сакського району Автономної Республіки Крим.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2007 року у справі № 2-29/2285-2007А (суддя Башилашвілі О.І.) позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Сакської районної ради № 79 від 27.10.2006 року ”Про розгляд клопотання про надання надр у користування ДП „Євпаторійський морський торговельний порт”. В частині зобов’язання Сакської районної ради узгодити гірчичний відвід відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що порядок надання гірничих відводів та Кодекс України „Про надра” не передбачають черговості оформлення документів та обов’язкового узгодження землевласника або землекористувача з рішенням про надання гірського відведення. Стосовно зобов’язання ради узгодити відвід суд зазначив, що вимога не підлягає задоволенню, тому що рада є колегіальним органом місцевого самоврядування.
Не погодившись з постановою суду, Сакська районна рада подала апеляційну скаргу, якій просить постанову господарського суду скасувати, у позові відмовити, вважаючи що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на статті 6,14 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, статті 17, 81 та Перехідні положення Земельного кодексу України, статтю 16 Кодексу України „Про надра”. На думку апелянта, районна рада не вимагала від позивача документи, не передбачені чинним законодавством України, узгодження з власником землі позивач не отримав до теперішнього часу.
З заперечення на апеляційну скаргу слідує, що ДП „Євпаторійський морський торговельний порт” з її доводами не згідно, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Відповідач неправомірно відмов узгодити проект відводу, чим порушив Конституцію України та Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, так як діюче законодавство не передбачає порядок подання клопотання про узгодження, у тому числі необхідний перелік документів.
У судовому засіданні 20 серпня 2007 року представник позивача надав пояснення по суті спору та підтримав доводи заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідач просив розгляд апеляційної скарги відкласти у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника.
Ухвалою судової колегії від 20 серпня 2007 року клопотання відповідача було задоволено, розгляд справи відкладений на 3 вересня 2007 року, про що сторонам рекомендованою кореспонденцією направлена копія ухвали.
У судове засідання 3 вересня 2007 року представники сторін не з’явились, причини неявки невідомі.
Враховуючи це, а також те, що явка у судове засідання це право, а не обов’язок сторін, неявка сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, так як в матеріалах справи достатньо доказів для повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин, судова колегія ухвалила: розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників сторін.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 3 вересня 2007 року був змінений склад колегії: у зв’язку з відпусткою судді Лисенко В.А. вона замінена на суддю Заплава Л.М.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.04.2006 року Міністерство охорони навколишнього природного середовища України продовжило спеціальний дозвіл на користування надрами на Донузлавське родовище: ділянки Північно-Західна та Південно-Східна, Державному підприємству „Євпаторійський морський торговельний порт” строком на десять років.
07.09.2006 року позивач звернувся до Сакської районної ради з метою отримання узгодження гірничого відводу Донузлавського родовища будівельних пісків.
Рішенням № 9 від 27.10.2006 року Сакська районна рада в узгодженні проекту гірничого відводу Донузлавського родовища будівельних пісків відмовила, з посиланням на те, що позивач не надав документ про узгодження власником землі рішення про надання гірничого відводу.
Згідно зі статтею 19 Кодексу України „Про надра” надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Відповідно статті 17 цього кодексу гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду.
При наданні гірничих відводів вирішуються питання щодо правильності поділу родовищ корисних копалин на окремі гірничі відводи з метою запобігання залишенню поза гірничими відводами менш цінних ділянок родовищ та не придатних для самостійної розробки, дотримання вимог безпеки під час проведення гірничих і підривних робіт при розробці родовищ корисних копалин та при використанні надр для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, відвернення небезпеки для людей, майна та навколишнього природного середовища.
Порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18 Кодексу України „Про надра” надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.
Відповідно до пункту 5 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №59 (далі Порядок), гірничі відводи під територією, де розміщені об’єкти спеціального та іншого призначення, надаються за згодою відповідних Рад народних депутатів та органів державної виконавчої влади.
Відповідно до пункту 6 додатка №2 Порядку до проекту гірського відведення додається, зокрема, документ про згоду землевласника або землекористувача з рішенням про надання гірського відводу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, посадови особи органів місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, у спосіб та в межах компетенції, передбачені Конституцією та законами України.
За загальним правилом, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Відповідно до статті 2 Кодексу Адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Однак, Сакська районна рада не допустила порушень діючого законодавства при прийнятті рішення про відмову позивачеві в узгодженні проекту гірничого відводу Донузлавського родовища будівельних пісків. Позивач був повинен надати суб’єкту владних повноважень перелік документів, передбачених Порядком, у тому числі погодження з власником землі.
Судова колегія вважає висновок господарського суду про обов’язковість надання документів, відповідно Порядку, лише Верховній раді Автономної Республіки Крим, помилковим.
Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю –це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Тому погодження з власником земельної ділянки є попередня та обов’язкова умова при розгляді питання про надання згоди на отримання гірничого відводу.
Як слід з матеріалів справи, позивач не отримав належного узгодження власника землі.
Лист №01.1-15/864 від 20.04.2006 року, підписаний заступником голови районної державної адміністрації, про згоду в отриманні дозволу (а.с.39), не може вважатися відповідним документом.
Згідно зі статтями 6, 41 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” № 586-ХІV від 9 квітня 1999 року рішення місцевої державної адміністрації приймається та оформлюється, як розпорядження.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов’язання Сакської районної ради узгодити поданий ДП „Євпаторійський морський торговельний порт” гірчичний відвід Донузлавського родовища будівельних пісків, розташованого на території Сакського району Автономної Республіки Крим, оскільки відповідно до статей 4, 43 Закону України „Про місцеве самоврядування” № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року районна рада є колегіальним органом місцевого самоврядування, якій приймає рішення на пленарному засіданні чергової сесії.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, тому постанова господарського суду підлягає скасуванню. При прийнятті нового рішення у задоволенні позову судова колегія відмовляє у повному обсязі.
Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 статті 202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Сакської районної ради задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2007 року у справі № 2-29/2285-2007А скасувати.
Прийняти нове рішення:
У позові відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді М.І. Ткаченко
Л.М. Заплава