СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
3 вересня 2007 року | Справа № 2-21/6395-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Заплава Л.М.,
Латиніна О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Ільмінська В.В., довіреність б/н від 03.05.2007,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 19 червня 2007 року у справі №2-21/6395-2007
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-37" (вул. Піонерська, 17,Алушта, 98500)
до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)
про спонукання зареєструвати право власності на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „СУ-37” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про спонукання Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації зареєструвати право власності на нежитлові виробничі приміщення і споруди, що розташовані за адресою: Алшута, с. Лазурне, вул. Слуцького, 70.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2007 року (суддя Чонгова С.І.) позов задоволено. Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації зобовзяно зареєструвати право власності на житлові виробничі приміщення та споруди, розташовані за адресою: Алушта, с. Лазурне, вул. Слуцького, 70 за товариством з обмеженою відповідальністю „СУ-37”.
Судове рішення мотивовано тим, що за договором купівлі-продажу майна позивач придбав від Фонду майна Автономної Республіки Крим майно, яке відповідач необґрунтовано відмовляється зареєструвати посилаючись на відсутність документів, що підтверджують право власності.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, вважаючи рішення прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що цей спір не підвідомчий господарським судам, так як відповідач у даному разі діяв як орган виконавчої влади. Крім цього, відповідач зазначає, що стороною за договором купівлі-продажу виступала організація орендарів, яка не є юридичною особою, не виконала вимоги договору щодо реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, тому право власності не може бути зареєстрована за її правонаступником, який не надав доказів передачі йому майна та фактично збудував нові будівлі без відповідних дозволів.
З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що позивач з доводами апеляційної скарги не згоден, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
На думку позивача судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому що у даному разі спір не є публічно-правовим з суб’єктом владних повноважень.
По суті спору позивач вказує, що організація орендарів на момент укладення договору купівлі-продажу була юридичною особою, яка у наступний час реорганізована в товариство з обмеженою відповідальністю, до якого перешли всі її права та обов’язки. Договір купівлі-продажу не дійсним не визнавався, позивачем нові будівлі не забудовувались, у зв’язку з чим відповідач незаконно відмовив йому у реєстрації права власності.
Розпорядженням першого заступника голови суду з поважних причин змінено склад колегії суддів: суддя Ткаченко М.І. замінений на суддю Латиніна О.А.
У судовому засіданні представник позивача з доводами апеляційної скарги не погодився, підтримав доводи відзиву.
Відповідач у судове засідання не з’явився, просив апеляційну скаргу розгляну у його відсутність.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з урахуванням наступного.
За договором купівлі-продажу майна № 17 від 29 лютого 1995 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим і Організацією орендарів акціонерного товариства закритого типа „АП-37” у межах приватизації орендних підприємством Організацією орендарів було придбане державне майно орендного підприємства акціонерного товариства закритого типа „АП-37”.
Придбане майно було передане Організації орендарів акціонерного товариства закритого типа „АП-37” за актом № 17 від 29 березня 1996 року.
У 1997 році було створено товариство з обмеженою відповідальністю „СУ-37”, яке згідно уставу є правонаступником майнових прав та обов’язків акціонерного товариства закритого типа „АП-37”.
15 березня 2006 року за вих. № 32 товариство з обмеженою відповідальністю „СУ-37” звернулося до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації з проханням зареєструвати майно, передане від акціонерного товариства закритого типа „АП-37”, в якому останнім було відмовлено.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України „Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 року № 1952-ІV систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації права, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
До створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації пункт 5 Перехідних положень Закону України „Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” .
Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 615 від 28 січня 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за № 66/7387, реєстрація прав власності здійснюється комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Тобто, як випливає з приписів даної правової норми, органи реєстрації прав є органами виконавчої влади, яким законодавством делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов’язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації є органом державної влади, який у правовідносинах з підприємствами (об’єднаннями), установами та організаціями щодо реєстрації прав на майно, реалізує владні управлінські функції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Тобто, як вказано вище, даний спір є публічно-правовим і на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2006 року № 14/366пн.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2953-IV) Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, судом першої інстанції в порушення вимог статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України розглянуто в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням вказаних вище норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, провадження у справі слідує припинити.
Керуючись статтями 101, пунктом 3 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2007 року у справі № 2-21/6395-2007 скасувати.
Провадження у справі № 2-21/6395-2007 припинити.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді Л.М. Заплава
О.А.Латинін