СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
3 вересня 2007 року | Справа № 2-26/4493-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Заплава Л.М.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Суровикіна М.С.
позивача: Мажара Г.А., довіреність № 1 від 01.01.2007,
відповідача: Дрищова Л.О., довіреність № 591/02-20 від 31.08.2007,
Сельтумерова Е.Е., довіреність №59002-20 від 31.08.2007,
розглянувши апеляційну скаргу Джанкойського споживчого товариства на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 7 червня 2007 року по справі № 2-26/4493-2007А
за позовом Джанкойського споживчого товариства (вул. Титова, 47,Джанкой, 96100)
до Медведівської сільської ради (вул. Леніна, 16,Медведівка,Джанкойський район,96121)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Джанкойське споживче товариство звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень до нього) про визнання нечинним рішення 18 сесії 23 скликання Медведівської сільської ради від 27 березня 2001 року № 23/18-3 „Про затвердження актів прийому-передачі об’єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності” у частині магазинів № 75,76 у с. Медведівка, вул. Леніна, 18, № 205 у с. Медведівка, № 78 у с. Медведівка, вул. Леніна, 31, № 79 у с. Тургенево і № 80 у с. Предмостне.
Позивач вважає, що Медведівська сільська рада не мала права залучати до комунальної власності майно, що з 1958 року знаходиться на балансі товариства.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2007 року (суддя Проніна О.Л.) у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що Медведівською сільською радою відповідно до вимог діючого законодавства та наданої компетенції здійснено передачу майна до комунальної власності.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити, вважаючи судове рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Порушенням норм процесуального права з боку суду першої інстанції позивач вважає не повідомлення про розгляд клопотання про забезпечення позову, розгляд клопотання про забезпечення позову не у окремій ухвалі, а у постанові суду, а також залучення до матеріалів справи листів, що надані відповідачем, без витребування доказів їх отримання позивачем.
В порушення норм матеріального права судом першої інстанції не врахована статті 268 ГК України, яка регулює питання позовної давності.
Також судом першої інстанції не була встановлена особа, якої належало право власності на спірні магазини, що є обов’язковою умовою для придбання права комунальної власності відповідно до пункту 2 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування”, яким керувався відповідач приймаючи спірне рішення.
За розпорядженням заступника голови у зв’язку з відпусткою судді Лисенко В.А. та зайнятістю судді Ткаченко М.І. змінено склад колегії: судді Лисенко В.А. та Ткаченко М.І. замінені суддями Заплавої Л.М. та Маслової З.Д.
Заперечення на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні позивач надав клопотання про закриття провадження у справі, так як спір, що виник між сторонами не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Представники відповідача у судовому засіданні з апеляційною скаргою не погодилися, підтримав доводи судового рішення, проти клопотання позивача заперечень не надали.
Розглянувши справу в порядку статей 195,196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухав представників сторін, обговоривши заявлене позивачем клопотання та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає клопотання позивача про закриття провадження у справі підлягаючим задоволенню повністю, апеляційну скаргу частково з наступних підстав.
Рішенням Медведівської сільської ради 18 сесії 23 скликання від 27 березня 2001 року за № 23/18-3 „Про затвердження актів прийому-передачі об’єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності” прийнято до комунальної власності Медведівської територіальної громади та передано на баланс Медведівського сільського комунального підприємства об’єкти соціальної інфраструктури у тому числі магазині № 75,76 у с. Медведівка, вул. Леніна, 18, № 205 у с. Медведівка, № 78 у с. Медведівка, вул. Леніна, 31, № 79 у с. Тургенево і № 80 у с. Предмостне.
Позивач вважає, що вказаним рішенням порушені його права як користувача цього майна, яке знаходилося у нього на балансі з 1958 року.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.
В частині 4 пункту 5.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 року № 04-5/120 зазначено, що якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Пунктом 5.3 вказаних вище Рекомендацій зазначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання;
б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;
в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;
г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Як вказано вище, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв’язку з тим, що позивач вважає дію відповідача незаконною та такою, що порушує його права на користування майном, що знаходиться у нього на балансі, тобто предмет спору у даній справі пов’язаний з реалізацією права на користування майном, що не є публічно правовим спором. У даному випадку, Медведівська сільська рада, приймаючи акт ненормативного характеру, не здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а лише виконує дії в рамках господарських відносин, на які поширюється компетенція господарських судів.
Наведена вище правова позиція також підтверджується судовою практикою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Закриваючи провадження у даній адміністративній справі, суд апеляційної інстанції одночасно зазначає, що Джанкойське споживче товариство не позбавлено права звернутись до господарського суду з відповідним позовом у порядку господарського судочинства.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 4 частини 1 статті 198, частиною 1 статті 203, пунктом 4 частини 1 статті 205, статтями 206, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Джанкойського споживчого товариства задовольнити частково.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2007 року у справі № 2-26/4493-2007А скасувати.
Провадження у справі № 2-26/4493-2007А закрити.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова