Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" вересня 2007 р. Справа № 35/290-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Демченко В.О. , Шевель О.В.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача – Белік О.Є. (голова), Блага І.С. (дов.№8 від 04.09.2007р.)
відповідача –не з‘явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2670Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2007р. у справі № 35/290-07
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Белік", с. Орільське
до Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - ТОВ, м. Харків
про стягнення 645 558,62 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 26 липня 2007 року у справі №35/290-07 (суддя Швед Є.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Селянського (фермерського) господарства "Белік" 643 109,53 грн. основного боргу, 1286,21 грн. інфляційних, 1162,88 грн. - 3% річних, 6455,58 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26 липня 2007 року та прийняти нове рішення, відповідно з яким відмовити позивачу в стягненні з відповідача індексу інфляції, розмір якого складає 1286,21 грн. Покласти на позивача всі судові витрати.
Позивач та його повноважний представник у відзиві, а також у судовому засіданні проти вимог заявника скарги заперечують та просять залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні. Враховуючи, що Науково-виробничу фірму "Сінтал'Д" було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання , про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 3359097 від 17.08.2007р., а також згоду представників позивача на розгляд апеляційної скарги за відсутності її заявника, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши представників позивача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, 17 вересня 2006 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 17/2006-КСЗ (далі Договір), відповідно до умов якого (враховуючи зміни, внесені Додатковою угодою №1від 20.09.2006р.) позивач (Продавець) зобов’язався передати цукровий буряк врожаю 2006 року у власність відповідача, а відповідач (Покупець) - прийняти майно та оплатити його вартість у розмірі, визначеному даним Договором.
Статтею 14 Договору сторони погодили порядок розрахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача шляхом попередньої оплати, тобто оплату отриманої продукції мало бути здійснено відповідачем до її отримання.
Пунктами 3, 4 додаткової угоди №1 сторони узгодили, що ціна однієї тони товару становить 240,00 грн. з урахуванням ПДВ, за умови здійснення доставки товару за рахунок продавця, а статтями 10, 15 Договору ціна товару сторонами узгоджена у розмірі 215,00 грн. з урахуванням ПДВ за умови здійснення доставки товару за рахунок покупця.
Статтею 4 Договору визначено, що поставка товару має бути здійснена у строк до 20.11.2006р.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач свої зобов’язання за Договором виконав повністю, а саме –здійснив поставку відповідачеві цукрового буряку у загальній заліковій вазі 4916 тон 72 кг на загальну суму 1 179 857,28 грн. до місцезнаходження бурякоприймального пункту покупця. Цей факт підтверджується накладними та довіреністю, з яких вбачається, що вищевказану продукцію було отримано відповідачем у більшій кількості, ніж було обумовлено у Договорі, а відповідач –покупець прийняв цей товар.
Статтею 37 Договору передбачено, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено попередньою статтею Договору, він повинен оплатити продавцю додатково прийнятий товар за ціною та у строки, визначені Договором. Загальна залікова вага додатково поставленого товару становить 1916,072 тони на суму 459 857,28 грн.
Проте відповідач свої договірні зобов’язання виконав частково - за отриманий товар розрахувався в сумі 530 000,00 грн, що підтверджується даними виписок по рахунку позивача. Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 643 109,53 грн.
Зважаючи на те, що умовами Договору не було визначено строк оплати товару, 16.03.2007 року СФГ "Белік" направило НВФ "Сінтал'Д" відповідну вимогу щодо стягнення вищевказаної суми. Проте на момент звернення СФГ "Белік" з позовом до господарського суду (26.04.2007р.) вказана заборгованість с НВФ "Сінтал'Д" сплачена не була, відповідач не надав суду доказів щодо її погашення та в апеляційній скарзі не заперечує факту існування зазначеного боргу перед позивачем.
Тобто, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач не виконав свої зобов’язання з погашення боргу за переданий йому товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що обумовило звернення СФГ "Белік" з позовом до суду.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума основного боргу в розмірі 643 109,53 грн. стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статті 39 Договору, покупець, який прострочив виконання грошового зобов’язання по цьому Договору, на вимогу продавця зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також пеню, розмір якої встановлений законодавством України.
Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 1162,88 грн. та індекс інфляції в сумі 1286,21 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що сума 1286,21 грн. нарахована з порушенням формули розрахунку, яку вказано в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97. Разом з тим, відповідачем не вказано, в чому саме полягає дане порушення. Натомість, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, він узгоджується з приписами статей 530, 538, 625 Цивільного кодексу України, а також з вимогами, викладеними у вищевказаному листі Верховного Суду України.
Отже місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній частині.
В апеляційній скарзі відповідач також вказує на те, що він не був повідомлений належним чином про час та місце засідання суду першої інстанції. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме –зі штампів канцелярії господарського суду Харківської області на зворотній стороні ухвал від 26.04.2007р. та від 04.06.2007р., копії даних ухвал, в яких було вказано час та місце проведення засідання суду, надсилалися обом сторонам у справі, а також з повідомлення про вручення поштового відправлення №3010094 від 04.05.2007р.. Проте відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні та не додав до апеляційної скарги доказів того, що ним не отримано копії вищевказаних ухвал.
Крім того, колегія суддів враховує і той факт, що відповідач не направив свого представника і в судове засідання апеляційного господарського суду, хоча, як уже зазначалося, був повідомлений належним чином про час та місце його проведення.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема –статті 77 Господарського процесуального кодексу України –є недоведеними та безпідставними.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що аргументи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків суду, не узгоджуються з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності доведення обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу відповідача має бути залишено без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду –без змін.
Колегія суддів відзначає також, що подання відповідачем апеляційної скарги без фактичного та правового обґрунтування викладених у ній вимог, не направлення ним свого представника у судове засідання –без повідомлення суду про причини його нез’явлення – дає підстави для висновку про наявність у діях відповідача зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування судового розгляду справи.
За таких обставин, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 26 липня 2007 року у справі №35/290-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Головуючий суддя Афанасьєв В.В.
суддя Демченко В.О.
суддя Шевель О.В.