ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
27.02.07 Справа № 5/2290-9/211
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
Суддів Юрченко Я.О.
Процик Т.С.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів № 25953-10-008 від 05.12.2006 року (далі ДПІ у Галицькому районі м. Львова)
на постанову Господарського суду Львівської області від 09.11.2006 року
у справі № 5/2290-9/211
за позовом: Закритого акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод», м. Львів (далі ЗАТ «Львівський ізоляторний завод», м. Львів)
до відповідача: ДПІ у Галицькому районі м. Львова
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівське міське управління земельних ресурсів, м. Львів
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень
за участю представників сторін:
від позивача –Марченко Р.В.
від відповідача –Вітик О.Д. –начальник юридичного відділу, Рождественська Л.П. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу
від третьої особи –не з’явився
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Львівської області від 09.11.2006 року у справі № 5/2290-9/211А частково задоволено позовні вимоги ЗАТ «Львівський ізоляторний завод», м. Львів: визнано нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0001072321/0/7443 від 04.04.2006 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем правомірно у відповідності до Довідок про визначення грошової оцінки земельних ділянок в м. Львові сплачено земельний податок за перевірений відповідачем період; не знайшли свого документального підтвердження твердження відповідача, що позивачем порушено вимоги ст. 211 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 7, ст.ст. 13, 26 Закону України «Про плату за землю»та Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (затв. Постановою КМУ від 11.04.2002 р.) і самостійно поділено належну йому земельну ділянку на три категорії цільового використання, що, як стверджує відповідач, було позивачем безпідставно використано при обчисленні та сплаті земельного податку; позивачем не подано доказів, що часткова виплата заробітної плати натурою здійснена ним правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства, в зв’язку з чим в цій частині в задоволенні позову відмовлено.
ДПІ у Галицькому районі м. Львова подано апеляційну скаргу № 25953-10-008 від 05.12.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми Земельного кодексу України, Закону України «Про плату за землю», Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затв. Постановою КМУ № 502 від 11.04.2002 р. та Про затвердження форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затв. Наказом Держкомстату України від 05.11.1998 року № 377.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Державною податковою інспекцією проведено планову документальну перевірку ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року, про що складено акт № 101/23-213/00111159 від 22.03.2006 року.
На підставі даного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення № 0001072321/0/7443 від 04.04.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку у сумі 396258,00 грн., в тому числі 264172,00 грн. –основний платіж, 132086,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції та № 000001/04-24-30 від 29.03.2006 року, яким позивачу, за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, нараховано штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 5196,02 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, при проведенні перевірки податковим органом встановлено, що позивачем в порушення ст. 211 Земельного кодексу України, ч. 1 ст.7 ст.ст. 13, 26 Закону України «Про плату за землю», в порушення «Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб»(затв. Постановою КМУ № 502 від 11.04.2002 р.), занижено нарахування земельного податку за період 2004 –2005 рр. на загальну суму 265172,00 грн.
Для такого висновку податкового органу послужив лист Львівського міського управління земельних ресурсів № 40/6/126 від 21.03.2006 року, згідно якого у відповідності до земельно –кадастрових даних у постійне користування ВАТ «Львівський ізоляторний завод»передана земельна ділянка по вул.. Зеленій, 301 загальною площею 24,2279 га для виробничих потреб (Державний акт на право постійного користування землею № 84 зареєстрований 20.10.1998 року в книзі записів 1-1). Нормативна грошова оцінка 1 кв.м. даної земельної ділянки у 2006 році для земель промисловості, у відповідності до цільового призначення визначеного державним актом на право постійного користування, становить 181,79 грн.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що висновок викладений в акті перевірки необґрунтований, оскільки, як вбачається з акту перевірки, податковим органом перевірку проведено за період 2004-2005 рр., а у листі міського управління земельних ресурсів грошова оцінка земельної ділянки здійснена станом на 2006 рік.
Крім цього, у відповідності зі статтею 23 Закону України «Про плату за землю»грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ст. 66 Земельного кодексу України, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Статтею 7 Закону України «Про плату за землю»передбачено ставку земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивачем правомірно сплачено земельний податок за перевірений період згідно Довідок про визначення грошової оцінки земельних ділянок в м. Львові № 5894 від 04.08.2000 року (а. с. 11), № 5895 від 04.08.2000 року (а. с. 11), № 4702 від 28.01.2000 року (а. с. 12) та № 5896 від 04.08.2000 року (а. с. 12), в яких визначено функціональне використання землі, площу та ціну одного квадратного метра, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301, землекористувачем якої є ЗАТ «Львівський ізоляторний завод».
Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на той факт, що ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»самостійно та безпідставно поділено земельну ділянку на три зони функціонального використання, то судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що у відповідності до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, при проведенні перевірки податковим органом встановлено порушення пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме встановлено факт виплати заробітної плати працівникам підприємства за рахунок майна та придбано основні засоби на загальну суму 5196,02 грн. без узгодження з ДПІ у Галицькому районі м. Львова.
Як вбачається з Витягу про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна, все рухоме майно і майнові права ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»перебувають у податковій заставі з 12.05.1998 року, запис про реєстрацію застави дійсний до 15.11.2004 року, а згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 1951361, яке видано 13.12.2004 року Львівською філією Інформаційного центру МЮУ, встановлено, що усі активи платника податків ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»перебувають у податковій заставі з часу реєстрації: 13.12.2004 року терміном до 12.12.2009 року з обмеженням щодо відчуження за погодженням з обтяжувачем –ДПІ у Галицькому районі м. Львова.
Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
Згідно ст. 23 Закону України «Про оплату праці»однією з форм виплати заробітної плати є виплата заробітної плати натурою, зокрема, колективним договором може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 50 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплати праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників.
Однак, позивачем не подано ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції доказів, що часткова виплата заробітної плати натурою здійснена позивачем правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Львівської області прийнята з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 09.11.2006 року у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.