2а-1337/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

головуючого судді Пархоменко О.В.,

при секретарі Семененко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2009 року звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є дитиною війни і відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" йому повинна виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і „Про державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідно на 2006 та 2007 роки. Проте рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 ці норми були визнані неконституційними.

Керуючись вищезазначеними рішеннями Конституційного Суду України та чинним законодавством України, ним 12.04.2009 р. було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому як дитині війни соціальної державної допомоги в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2009 роки та забезпечити її виплату і в поточному році, однак відповідач відмовив йому у цьому.

На підставі викладеного просить відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 2006 року по червень 2009 року в сумі 4 489,50 грн., а з липня 2009 року - щомісячно на весь період дії Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явився, про час а місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу в його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій вказує, що Управління ПФУ в м. Ірпені не визнає в повному обсязі позов та просить розглянути справу без участі представника управління, а також надав суду письмове заперечення на позов, в яком зазначає, що позивач знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та з 01.01.2008 року отримує надбавку, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року. Вказує що, законодавчо не встановлено розрахункова величина для даного підвищення, адже розмір мінімальної пенсії за віком встановлено лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для визначення розміру підвищення "дітям війни" неможливо застосувати розмір мінімальної пенсії за віком. Зазначає, що ст. 7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, а тому Управління ПФУ в м. Ірпені вважає, що діяло в межах законодавства.

Крім того, 28.12.2007 р. було прийнято Закон України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якими дітям війни до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 зазначену норму визнано неконституційною.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530 врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян та п. 8 встановлено підвищення дітям війни: з 22 травня 2008 р. в сумі 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 р. - 48 грн. 20 коп., та з 1 жовтня 2008 р. - 49 грн. 80 коп.

Управління ПФУ в м. Ірпіні вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлений терміном 1 рік з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Закон України "Про соціальний захист дітей війни", так як і рішення Конституційного Суду України були опубліковані у "Відомостях Верховної Ради України" окремим розділом "Конституційний Суд України" та в газеті "Голос України". Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін. На підставі вищенаведеного просить відмовити в задоволенні позову.

В зв’язку із цим суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Суд вважає, що даний спір за участю Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області є публічно-правовим і його вирішення згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області як суб’єкт владних повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України) реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо соціального захисту громадян.

При вирішення питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача щодо виплати йому щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, суд керується наступним.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначаються Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

У відповідності до ст. 1 цього Закону дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

В судовому засіданні встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується копією паспорта (а.с. 7), є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Встановлено, що позивач знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та з 01.01.2008 року отримує надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, зазначені обставини визнаються відповідачем.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою від 12.04.2009 року, в якій просив зробити перерахунок пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2009 роки. Однак, відповідач своїм листом від 10.06.09 № 1525/К-З (а.с. 6) відмовив позивачу у такому перерахунку.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якими дітям війни до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. по справі № 10-рп/2008 зазначену норму закону визнано неконституційною.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530 дітям війни встановлено підвищення до пенсії з 22.05.2008 р. - в сумі 48,10 грн, з 01.07.2008 року - 48,20 грн. та з 01.10.2008 року - 49,80 грн., які виплачувались позивачу.

Зазначеною постановою встановлено конкретні розміри щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п. 1) та основи соціального захисту (п. 6) .

У відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру щорічної соціальної допомоги дітям війни слід застосовувати ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якої під час визначення розміру допомоги за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком, а не постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В зв’язку із цим суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання допомоги. Тому суд вважає, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною.

Таким чином, суд вважає, що з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень слід визнати протиправною відмову відповідача провести перерахунок грошової допомоги дітям війни позивачу за період з 20.07.2008 р. по червень 2009 р. та слід зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, починаючи з 20 липня 2008 р. по червень 2009 р. відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає такий спосіб захисту прав позивача найбільш оптимальним та таким, що гарантуватиме дотримання і захист прав позивача.

Нарахування суми допомоги, яка повинна бути виплачена позивачу, не відноситься до компетенції суду, тому вимоги позивача про стягнення конкретних сум не підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни з січня 2006 р. по 20.07.2008 р. включно, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно з ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.

Відповідач наполягає на застосування наслідків пов’язаних із пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 100 КАС України.

Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на обліку у відповідача, в тому числі в період з січня 2006 р. по грудень 2007 р. включно не отримував щомісячну державну соціальну допомогу як дитина війни, а з 01.01.2008 р. по 20.07.2008 р. отримував в меншому розмірі, однак звернувся з даним позовом до суду лише 20.07.2009 р.

Суд вважає, що позивач повинен був своєчасно дізнатись про наявність в нього права на отримання щорічної державної соціальної допомоги як дитини війни, оскільки як закони України, так і рішення Конституційного Суду України належним чином були надруковані у відповідних засобах масової інформації, а про порушення свого права на отримання щорічної державної соціальної допомоги повинен був дізнатись після першої її невиплати.

Беручи до уваги, що на цьому наполягає відповідач, суд відмовляє в позові про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги за період з січня 2006 р. по 20.07.2008 р у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю поважних підстав для його поновлення.

Не підлягає також задоволенню вимога позивача про зобов’язання відповідача нарахувати соціальну допомогу як дитині війни за період з липня 2009 р. по 31.12.2009 р., оскільки відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. На даний час позивач не надав доказів порушення його прав відповідачем в майбутньому. В разі порушення відповідачем в майбутньому прав, свобод та інтересів позивача він зможе звернутись за їх захистом до суду.

Позивача, як постраждалого від аварії на ЧАЕС, звільнено ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» від сплати судового збору.

Суд також звільняє Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпіні Київської області від сплати судового збору згідно з п. 34 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» і відносить витрати по судовому збору за рахунок держави.

На підставі викладеного та ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп, керуючись ст. ст. 2,4, 9,11,71,86,99,100,158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, починаючи з 20 липня 2008 р. по червень 2009 р. відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, починаючи з 20 липня 2008 р. по червень 2009 р. відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В решті позову відмовити.

Постанову в повному обсязі буде складено до 18 вересня 2009 р.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання такої заяви.